Я посварилась з мамою через її візити у квартиру. І була змушена шукати собі орендоване житло. Квартиру у яку ми заселились з чоловіком після весілля, нам дала моя мама. Ця квартира однокімнатна, мамі дісталась від моєї бабусі. Спочатку мама квартиру здавала в оренду, а коли я вийшла заміж, то вона сказала, що ми можемо там жити. Якщо чесно, для нас це було великим подарунком, адже не потрібно платити за оренду, лише комунальні послуги просила мама, щоб були оплачені без затримок.
Та поживши всього-на-всього один місяць у маминій квартирі, ми зрозуміли, що краще будемо платити за орендоване житло, ніж вжити практично в трьох з моєю мамою. Річ в тому, що ключ від квартири мама собі залишила і приходила вона до нас додому тоді, коли їй це хотілося. До того ж вона не просто приходила, мама могла там собі щось робити, якщо залишили брудну тарілку, вона обов’язково її помиє і обов’язково про це кілька раз наголосить. Вона могла складати наші речі в шафі, закинути прання, розвісити, раз навіть постіль нам перестелила, бо їй здалося, що вона брудна. І це при тому, що я її просила цього не робити, бо мені було це все неприємно, я вже сама доросла людина і сама можу за собою все робити. Мама ж ображалася, говорила, що вона нам допомагає, а ми ще й не задоволені.
Останньою краплею стало те, що в один з вихідних днів до нас прийшли наші друзі і в цей час прийшла мама. Побачивши, що ми з друзями вечеряємо, у мами одразу зіпсувався настрій, вона викликала мене в коридор і говорила так голосно, щоб чули навіть у кімнаті. Мама запитала, чи довго ще ця компанія буде сидіти і, що взагалі їй не подобається, що в її квартирі знаходяться сторонній люди. Хоча можу вам сказати, що цих людей вона прекрасно знає, адже це друзі з якими я товаришую з самого дитинства. Звичайно, наші гості зрозуміли її натяк, зібрались та пішли, а я почала сваритись з мамою та говорити, що вона не дає мені жити самостійним життям. На що я отримала порцію звинувачень, що я невдячна донька, що я ще зовсім не самостійна. Що створити сім’ю змогли, а самі не можемо підтримувати чистоту у квартирі. Що як малі діти, нам лише гулянки в голові і більше нічого, і якщо нам, щось не подобається, то можемо йти на орендовану квартиру.
Сказано – зроблено. Наступного ж ранку ми уже пакували свої речі та перейшли на орендоване житло. Мама образилася, назвала нас невдячними і на даний час спілкуватися зі мною поки що не хоче. Знаю, що на наступний день вона вже здала свою квартиру квартирантам. Мені здається, що мама навмисно нас вижила зі своєї квартири.