Чи бачили ви колись батьківську самопожертву? А я її бачила все життя. Мені неймовірно пощастило з батьками, я завжди шкодувала тих людей, які жаліються на те, що їм не вистачає батьківської любові та підтримки. Я ж ніколи не чула про те, що мене не люблять, я ніколи не чула від батьків якихось слів докору, лише підтримку. Тому я любила їх неймовірно.
Коли десять років тому не стало батька, моя матір залишилась сама. Я весь час її підтримувала, я весь час була з нею на зв’язку, я пропонувала їй переїхати в мій будинок, але мама відмовлялася. Та сталось так, що два роки тому, через електричне замикання, загорівся будинок мами. Мама, слава Богу, ціла, а от будинок згорів дотла. Тому вибору в неї не було, вона переїхала жити до мене. Я на той час була розлучена, в мене була доросла донька, яка проживала за кордоном. Тож ми почали жити у двох з мамою.
Але біда не ходить одна, я на роботі потрапила під скорочення, тож довго думала де заробляти гроші і наважилася поїхати за кордон до доньки. Там планувала заробити собі на життя. Мама хоч і пенсіонерка, але почувалася добре. В будинку в мене є всі комунікації, всі зручності, тож вона погодилась пожити трішки без мене. Я кожен день телефонувала, до мами, кожен день вона мені говорила, що в неї все добре, розповідала, що вона їла, розповідала, як справи, розповідала з ким зі знайомих спілкувалась телефоном. І я була спокійна, що у моєї мами все добре.
Майже рік я не була в Україні, мама мене запевняла, що в неї все гаразд, щоб я не зривалася з роботи, щоб попрацювала якомога довше, щоб не довелося швидко повертатися за кордон. Але коли рік добігав кінця, до мене зателефонувала моя сусідка та сказала, що останнім часом не бачить, щоб моя мама виходила на прогулянку, а ще вона б не телефонувала, але вона побачила як з мого подвір’я виходять якісь незнайомі молоді люди. Я дуже стривожилася і зателефонувала мамі, із запитаннями, а вона сказала, щоб я не хвилювалася, що це її подруги онука з чоловіком приходили, її провідати та передати гостинці. Та все ж серце в мене було не на місці, хоч мамі я повірила.
Ще після цієї розмови пройшло два тижні і я попросила, щоб моя подруга пішла навідати мою маму. Коли вона мені зателефонувала то я втратила спокій, адже вдома мами не було, натомість якісь молоді люди сказали, що вони тут живуть. Я втратила не малі кошти за перерваний контракт, але того ж дня полетіла додому, серце було не на місці, я не знала вже, що думати. А мама телефоном сказала, що подруга адресою помилилася. Уже за дві доби я стояла на своєму подвір’ї.
Стукаю у двері, дійсно відкривають чужі люди і здивовано запитують – хто я, що мені потрібно. Я їм говорю, що я господиня цього будинку і вони хто такі, і де моя матір. Тоді вони сказали, що зараз зателефонують господині. Я вже сама зателефонувала до мами та сказала, що я вдома, але її тут немає. Я була здивована бо, мама попросила не чіпати людей, що живуть в моєму будинку.І тоді мама попросила приїхати до неї, назвала мені адресу сусіднього з нами містечка.
Приїхавши за вказаною адресою, я зрозуміла, що це будинок для літніх людей. Назустріч мені вже вийшла мама. І тоді вона мені все пояснила. Виявляється, що в цьому будинку працює донька її подруги і вона допомогла моїй мамі сюди влаштуватись. Це все мамин задум, адже мама сказала, що оренда мого будинку – це як чотири її пенсії. І мама не хоче, щоб я важко працювала за кордоном, тому вона придумала таку схему, що поки я працюватиму там, вона на оренді мого будинку заробить мені гроші, а сама вона живе в будинку літніх людей, тут багато таких, як вона. Вона з ним спілкується, тут в неї нові друзі. Якщо чесно, то я плакала і від того, що дуже скучила за мамою, і від того, що навіть у такому віці, вона турбується про мене. Турбується про те, щоб я мала за що жити.
Але постало питання в тому, що нам потрібно десь жити. Адже я вирішила не покидати більше маму саму. Добре, що орендарі не підписували довгий контракт з мамою, вони лише щомісяця усно домовлялись та платили їй кошти. Так, як до кінця місяця залишався тиждень, то пожити я попросилася до своєї давньої подруги, а мама, ще цей тиждень пожила зі своїми друзями в будинку для літніх людей.
А зараз ми обоє живемо в моєму будинку. Я вдячна мамі за її турботу та її любов. Тих грошей, що зробила вона за цих пів року і заробила я, нам вистачить надовго. Я влаштувалася прибиральницею одразу у два офіси, нехай кошти і невеликі, але думаю нам вистачить, ми жінки економі. Головне, що ми поряд одна з одною.