“Любі гості, дякуємо, що прийти, але ви нас зрозумійте, в нас маленькі дітки. В нас режим, нам час їх купати та вложити спати.” Ми з чоловіком були шоковані, як так можна, вони ж практично виставили наших гостей

Теперішні батьки занадто правильні, такий я зробила висновок, коли мої доньки самі стали мамами.
Раніше було трішки простіше, не дивлячись на те, що нас не було таких різних гаджетів, не було різних помічників по дому новомодних. Більше працювали, але при цьому ми встигали жити. А теперішні діти не дивлячись на те, що вони вважають, що це ми загнане покоління, вони ж самі загнані, адже в них все по графіках, все по спеціальних методиках.
Моїм онукам уже два і півтора року, а вони весь цей час живуть по розкладу. Встають по розкладу, їдять по розкладу, гуляти виходять по розкладу, вправи якісь там роблять по розкладу і спати лягають по розкладу. Все в них розписано погодинно. А відчуття таке, що мої доньки перетворилися у таких собі няньок роботів.
Вони до нас не їздили, тому що в них діти дуже маленькі, так вони нам завжди говорили. Але цього року все ж таки на Великдень вирішили нас провідати обидві. Ми були раді бачити доньок, зятів та найбільше своїх улюблених онучок.
Я добре приготувалася, хотіла запросити всіх своїх родичів. Адже вони також давно не бачили моїх доньок, а онучок так взагалі бачили, лише по відео та по фото. І що ви собі думаєте, доньки сказали, що наші гості мають бути у нас не до пізньої ночі. Я звичайно з того посміялася, добре зустріли ми своїх донечок. Прийшли всі гості, а коли було близько восьмої години вечора, моя старша донька піднялася столу сказала “Любі гості, дякуємо, що прийти, але ви нас зрозумійте, в нас маленькі дітки. В нас режим, нам час їх купати та вложити спати.”
Я з чоловіком були шоковані, як так можна вони практично виставили наших гостей. Більше того ми з чоловіком люди прості, ми любимо після того, як уже попораємо господарство, повечеряти та посидіти подивитися якийсь серіал. А нам сказали доньки включати телевізор, бо дітям потрібна тиша.
Чому ж вони так самі собі життя своє ускладнюють? Ми колись могли і в гостях посидіти, і гості до нас приходили, ми виходили з ними кудись погуляти. І нічого, і без тих режимів ми добре жили. Діти втомлювались, набігувались і самі лягали спати, а тут все по графіку, та хіба ж так можна. Та доньки й самі змінилися. Стали злі та озлоблені, вони ж зовсім не відпочивають, бо все по графіку, все підлаштовано під дитину. Одна живе так два роки, а друга півтора.
У наших доньок різниця у віці в один рік, так от коли старшій було три, а молодшій було два, ми з чоловіком навіть їздили з ними на море відпочивати. А коли своїх дівчат запитали чи вони не планують оздоровитися, то вони були шоковані. Сказали, що не можна, що це може бути акліматизація.
Звідки воно то все в них я не знаю, ми проста звичайна сім’я. Ми ніколи нічого не робили по графіку, ми були самими простими людьми. Скажіть то хто ж після цього загнане покоління? Ми які могли поєднати й роботу, і батьківство, і відпочинок, чи наші діти які повністю підлаштовуються під режим своїх дітей і живуть за них життя.