Я рік тому вийшла заміж та коли виходила то прекрасно знала, що в Андрія була колись до мене вже дружина і знала, що в нього є син від попереднього шлюбу. Я нічого не маю проти того, щоб він спілкувався зі своїм сином, я розумію, що дитина невинна в тому, що її батьки не живуть разом і прекрасно розуміють, що це його обов’язок, як батька утримувати сина, обов’язок як батька спілкуватись з ним, чогось вчити, піклуватись про нього. Але, як виявилося, що піклується він не лише про сина, а й про колишню дружину. Про це я дізналася лише після того, як ми пів року прожили в шлюбі.
Того дня, я очікувала повернення свекрів, що їздили погостювати до доньки, ми з чоловіком проживаємо з ними, у їхньому будинку. А вони прийшли не самі, спочатку забіг син Андрія, якого я вже прекрасно знала, далі зайшли свекри і з ними зайшла якась жінка. Як виявилось, це перша дружина мого чоловіка, я була здивована коли її побачила. Свекри привіталися і як ні в чому не бувало попрямували на кухню, запитали чим я їх буду пригощати. Якщо чесно, для мене це було якимось шоком, я навіть не знала, як поводитися. А ця ж жінка поводилась невимушено, неначе в себе дома. Свекруха ж взагалі поводилася з нею так, неначе це вона їй невістка, а не я. Вона почала водити її по будинку, показувати, що змінилось тут за пів року допоки її тут не було, як виявляється колишня мого чоловіка їздила на роботу за кордон. Свекруха їй показувала наші ремонти, показувала як ми живемо, в тому числі нашу спальну кімнату показала де стоять мої речі. З ними я спілкувалася лише пів години, о тоді я сказала, що я захворіла. Свекри були не задоволені, сказали, що вони неприємно вражені, що й що я така не госте приємна.
Коли чоловік повернувся з роботи, я хотіла, щоб він мені пояснив, що це було за таке за явлення в наш будинок. Андрій сказав, що не бачить у цьому ніякої проблеми, що, мовляв, він та його колишня дружина Олена друзі, адже вони батьки сина і вони заради сина підтримують хороші відносини. Я розумію, що в них хороші відносини, але не на нашій території. Та він мене не наче не чує, він не бачить в тому ну зовсім ніякої проблеми, він говорить, що так, що він часто допомагав їй в побуті коли було потрібно, що вона могла прийти до них, коли, наприклад, в неї робився ремонт в її квартирі, вона тут без проблем жила. А ще стверджує, що, мовляв, їх нічого не пов’язує крім сина та дружби. Я ж у це все не вірю і ось уже місяць у нас вдома нема нормального спілкування.
Я чоловікові сказала, що категорично проти того, щоб ця жінка приходила до нас додому. І коли чоловік розповів про це свекрам, то свекруха одразу мені сказала, що я занадто гонорова, що через мене її онук буде страждати, що я маю змиритися з тим, що Олену вони прийняли як рідну доньку. І відповідно в їхній будинок вона буде приходити тоді, коли захоче.
І три дні тому, вона знову навідалася з онуком до свекрів, бо дуже скучає син за батьком і дідусем з бабусею. Того ж вечора я зібрала свої речі та поїхала до своїх батьків. Чоловік мій коли дізнався про це, дуже образився на мене, сказав, що я абсолютно його не розумію і навіть не намагаюсь зрозуміти. Якщо чесно, то так, я не хочу цього розуміти, бо мені здається, що ця жінка не просто так приходить до нього. Тим більше, що свекруха мені в доступній формі пояснила те, що вона для них завжди буде ріднішою ніж я.