Коли я зібралась вийти заміж, моя сім’я мене абсолютно не підтримала. І в неї була на то, як вони вважали, вагома причина. Річ в тому, що мій майбутній чоловік на двадцять років старший за мене. Коли батьки про це дізналися, влаштували мені добру взбучку. Сказали, що я сором на їхню всю сім’ю, сказали, що вони від мене будуть відмовлятися, якщо я виберу свого нареченого.
Мені на той час було двадцять, а йому сорок, він був всього на два роки молодший моєї мами. Саме це їм категорично не подобалося. Вони мені обіцяли, що якщо я покину свого обранця, то вони мені обов’язково знайдуть нареченого мого віку, будуть все життя допомагати. Я ж стояла на своєму, адже саме Вадим дав мені відчуття впевненого майбутнього, дав мені підтримку та кохання.
Тож заміж за нього я все ж таки вийшла і після того мої батьки абсолютно ігнорували мої повідомлення, мої дзвінки. Коли я приходила до них додому, вони мені не відчиняли двері, у квартирі було змінені замки, щоб я не могла увійти. В мене ще є молодша сестра Ольга, вона зі мною також спілкувалась не хотіла, а якщо зустрічала їх десь на дорозі, вона завжди говорила мені погані слова, розповідала, яка я безсовісна, що знайшла собі старого діда. Хоча мій чоловік прекрасна і молода людина
Два роки я намагалася ще відновити зв’язок з рідними, а далі уже перестала. В мене народилися дві донечки-близнючки, мій час був повністю посвячений їм. Мені було не до батьків. Звичайно я написала, про те, що стала матір’ю, але вони проігнорували все.
Так непомітно промайнуло п’ять років. За цей час відбулось багато змін в нашій сім’ї, крім того, що у нас підростали красиві, розумні донечки. Чоловік зміг налагодити добре свій бізнес, завжди називав мене своєю музою та говорив, що саме я стала його талісманом. Ми почали жити заможним, забезпечним життям, могли собі дозволити багато чого.
І ось до мене зателефонувала мама, що виявилось для мене великим сюрпризом. Спочатку мама почала розпитувати за моє життя, за моїх донечок. Пояснювала, що вони тоді так вчинили зі мною, через те, що хвилювались за моє майбутнє. Хвилювалися, що чоловік старший за мене, покине мене, але зараз вони розуміють, що в нас міцна сім’я і вони за нас радіють. Я навіть повірила в щирість слів мами
Але вже в кінці розмови я зрозуміла причину її дзвінка. Виявилось, що їхня порядна, молодша донька, потрапила до поганої компанії. І вона з цією компанією залізла в чужий будинок, нічого звідти не взяли, але наробили шкоди і тепер вони мають компенсувати збитки господарям. Збитки значні, потрібні великі кошти, а в моїх батьків таких коштів немає. Тому вони не придумали нічого розумнішого, як звернутись до мене про допомогу. Знаєте, що зробила я? Відмовила. Адже коли я оббивала їхні пороги та просила від них не допомогу, а просто прийняти мій вибір, вони не хотіли, мене навіть слухати, а тепер коли у них проблеми, вони одразу згадали про мене.