Мені пощастило зі свекрухою. Ольга Миколаївна гарно мене зустріла під час нашого першого знайомства. Вона цікавилася моїм навчанням, успіхами, улюбленими заняттями. Запитала про батьків, про наші з Гришею плани на майбутнє. Коли настав час прощатися, обійняла мене й тихенько сказала, що буде лише рада, якщо ми станемо справжньою родиною.
У мене залишилися приємні враження від Ольги Миколаївни. Вона не працювала, уже була на пенсії, хоча виглядала набагато молодше своїх років. Я помітила, що у її квартирі багато квітів, Гриша казав, що мама любить їх вирощувати. Свого часу вона так захопилася, що кімнатні рослини полонили їхнє помешкання й довелося їх продавати. Свого роду вона знайшла улюблену справу, яка приносить гарний дохід. Вирощуванням квітів свекруха займається у себе на дачі. Майже все літо там проводить. У місто повертається лише на період холодів.
Коли ми з Гришею одружилися, Ольга Миколаївна запропонувала нам поселитися поруч із нею. Оскільки більшість часу вона проводила за містом, то ми могли бути повноправними господарями квартири. Так і було, поки я не завагітніла. Я важко виношувала дитину, тому сама попросила Ольгу Миколаївну бути поруч. Гриша майже весь день на роботі, а свекруха взяла на себе всі хатні справи, закупку продуктів й походи зі мною до лікаря. Я була дуже вдячна їй за турботу та допомогу.
Все змінилося після появи на світ Людмилки. Я не змогла народити самотужки. Після пологів ще добрий тиждень лежала в лікарні. Мені не можна було підіймати важке, щоб шви не розійшлися. Тож Людмила Миколаївна залишилася з нами, на дачу не поверталася. Вона наглядала не лише за мною, а й за внучкою. Міняла підгузки, вкладали спати. Через проблеми із молоком, дитина була на штучному вигодовуванні, тож цим також займалася свекруха.
Я швидко оговталася після пологів, живіт уже майже не болів й почувала себе просто прекрасно. Хотіла тепер повністю присвятити себе маленькій, але Ольга Миколаївна майже не випускала дитини із рук. Дійшло до того, що вона без дозволу забирала мою дитину й ходила з нею гуляти. Вони виходили вранці, а поверталися пізнього вечора. Мені це не подобалося і я вирішила відверто поговорити з мамою Гриші.
-Мамо, я вдячна вам за всю допомогу, що ви нам надали. Тепер я почуваю себе прекрасно й готова виконувати усі материнські доручення, але ви фізично не даєте мені такої змоги. Можливо вам пора повертатися до кімнатних рослин на дачу?
Вона образилася й сказала, що я невдячна.
-Я боюся залишати Людмилу з такою мамою! – сказала вона мені. – Ти те й робиш, що тільки спиш та валяєшся в ліжку. Дитині потрібна любов та турбота цілодобово. Я буду кращою мамою для Людмили, ніж ти.
Я й не знала, як реагувати на таку заяву. Що заважає їй бути найкращою бабусею, чому саме мамою? Ввечері я поговорила з чоловіком й розповіла про все, що сталося між мною та Ольгою Миколаївною. Чоловік розповів про своє дитинство. Виявляється у нього була молодша сестра, але вона померла ще дитиною. Мама більше не змогла народити, тож зрозуміло, чому Людмилка стала для неї такою рідною. Мені шкода, що свекрусі довелося пережити таке страшне горе, але це не дає їй право уявляти ніби то вона мама моєї дитини. Думаю, їй потрібно записатися на консультації до психолога. Я не дозволю більше їй підходити до Людмили, якщо вона не погодиться попрацювати зі спеціалістом.
Чоловік вважає, що я перебільшую й не потрібно бути такою строгою з його мамою, враховуючи, що вона постійно нам допомагала й до того ж ми живемо у її квартирі. Я готова переїхати на орендовану квартиру, але своєї думки не зміню. А ви б довірили онучку такій бабусі?