Знаєте, я завжди дуже багато вчився і відвідував безліч курсів з вдосконалення своїх професійних навичок. Та й в нашому місті я займаю перше місце в рейтингах стоматологів. А у мою стоматологічну клініку все розписано на багато місяців наперед.
Потрапити вже і зараз – майже не реально. Та таки один раз в ніколи і таке буває. Це було два роки тому, я саме повернувся тоді з курсів з США. Планував ще день відпочити вдома, але не зміг відмовити одній цікавій пацієнтці.
До мене на реставрацію зубів записалася дівчина. Вона приїхала з Одеси. Була вражена тим, як ми робимо вініри. Точніше тим, як ідеально відтворюємо форму свого зуба.
Розповідала, що її подрузі встановили такі вініри, що виглядають наче жувальні гумки доліпити поверх зубів. Тому ця відстань для неї не має значення, адже основне – результат.
Коли ми приступили до зняття мірок – дівчина звернулася до мене з дивним проханням. Вона попросила мене зняти мою медичну маску і показати свої зуби.
Я був здивований, але погодився. Та й вона була здивована. Вона тоді аж викрикнула:
– А як такий класний лікар і без вінірів та ще й з кривими зубами.
Я розміявся і сказав:
– Виходить, що я чоботар без чобіт. Хоча справа тут в іншому.
І тоді я розповів історію свого дитинства. Коли я був маленький – технології були на нулі. Мене насильно тримали, щоб запломбувати зуб. І я маю страх лікування власних зубів. Та тоді пообіцяв собі, що як виросту – буду лікувати людям зуби нормально, без болю і насилля. А особливо діткам.
Пацієнтка почала також сміятися. І вініри ми їй зробили чудесні. А я після того випадку все думав, як мені наважитися і свої зуби привести до ладу. Та боюся і надалі.