Я розумію, що зараз такі часи і треба бути добрішими до всіх, але мої нерви почали здавати. Мені здається, що ще кілька днів і я повністю зірвуся.

Вже більше року, як наша квартира перетворилася на гуртожиток. Нема абсолютно ні вільного місця, ні тихої хвилиночки.

Я навіть на роботі затримуюся до останнього, лиш б не йти додому. Настільки мені там погано.

Як ми жили лише троє – я, чоловік та наша дочка, то наш дім був найкращим місцем в цілому світі. Ми обоє лікарі і працюємо, донечка ходить до початкових класів.

Володя, мій чоловік – родом з Житомирщини. Сюди він потрапив за розприділенням, після завершення навчання в університеті. Потім ми зустріли один одного і залишилися жити тут.

Минулого року в березні до нас приїхали гості. Батьки чоловіка і його рідна сестра з трьома дітьми. Всі вони живуть у нашій квартирі. Наче місця всім вистачає, бо у нас трьохкімнатна. Але тісно таки.

Я ж думала, що це гостювання буде не довгим і наші родичі поїдуть собі за кордон, як більшість. Ну або хоча б орендують собі окреме житло, щоб нас не тіснити.

Я втомилася і працювати на роботі, і вдома. Ні сестра чоловіка, ні його мама палець об палець не вдарять. Я і прибираю, і готую їсти на усіх. Я теж на коня не схожа. Мені важко. Та й вони за цілий рік могли б хоч раз приготувати щось найпростіше.

Остаточно мене допекло те, що діти Володіної сестри цькують нашу донечку. Вони і іграшки в неї забирають, ламають їх, та ще й дитину ображають не красивими словами. Я давала неодноразово їм зауваження і сама потім отримувала на горіхи від свекрухи.

Вчора я прямо заявила чоловіку, що мені остогидло це гостювання. Хай його родина повертається до себе додому або шукає в оренду окреме житло. Мою дитину ніхто не буде обрадати. Та й цілий рік всіх їх обходити – мене це дістало.

Володя спокійно відреагував і пообіцяв вирішити це питання. Та й він від них втомився і сам прекрасно бачить, що я вже просто загинаюся. Ну і ремонт нам після них доведеться робити однозначно.

Дуже сподіваюся, що ця родичі от-от виїдуть від нас. Ще кілька днів і я точно зірвуся і сама їх виставлю. Та й їм у нас добре. Вони наче на курорті. Все готово, прибрано і наготовано. Та й вони зовсім ні на що не тратяться. Могли б хоч половину грошей на продукти давати, і це я про комунальні мовчу.

Rate article
Розповіді Серця