Я ніяк не можу зрозуміти логіки сучасних жінок, хоча й сама жінка. Всі хочуть хорошого чоловіка, люблячого, уважного, турботливого, щоб не зловживав спиртним, щоб турбувався про дітей, щоб добре заробляв. А коли такий знайдеться або нахабніють, або втікають від таких.
Таким хорошим чоловіком є мій брат, я говорю це не тому, що він мій брат, а просто він дійсно такий. В нас різниця з Олексієм у десять років, рідні ми лише по матері. Матір вийшла заміж за його батька коли мені було вісім років і можу сказати, що брат весь у свого тата, тому я розумію чому матір вибрала такого чоловіка. Він все життя турбувався про мене, я ніколи не відчувала, що я його не рідна донька. Олексій брав приклад зі свого батька, він ще з дитинства був дуже добрим хлопчиком. Він гарно навчався, завжди мав багато друзів, завжди поспішав на допомогу.
Коли нашому Олексію виповнилося двадцять, він бувши студентом, сказав, що він одружується. Ми всі були здивовані. Для всіх нас це стало новиною, виявилося, що наречена його одногрупниця, вони разом вчаться в одному університеті.
Зрозуміло чому такий поспіх стало уже після весілля. Олексій нас порадував новиною, що буде поповнення у сім’ї. Через шість місяців народилася Анюта, мама і тато тішились онучці, адже я їм подарувала внука, а я тішилась племінниці завжди бігала до Наталі з Олексієм на допомогу. Адже вони зовсім молоді, тим більше, що їм ще потрібно закінчити навчання, хоча Олексій перевівся на заочне, влаштувався на роботу, дуже багато працював, адже хотів у всьому забезпечити сім’ю. І попри свій вік, гарно йшли його справи на роботі, його поважало керівництво.
Оскільки вітчим проживав у квартирі мами, то свою квартиру він віддав Олексієві, тобто житлом свою родину брат забезпечив. Прожили разом Олексій з Наталею два роки, після того вона сказала, що хоче поміняти, щось у своєму житті й зібралася з подругою на заробітки в Польщу.
Тому маленька Анюта залишилася на руках у моєї мами. Олексій багато працював у день, а ввечері біг додому до своєї донечки. Ми сподівалися, що Наталя швидко повернеться, одумається, скучить за дитиною, та не тут то було.
Не дивлячись на те, що Олексій, за неї не турбувався, як би він їй не догоджав, все одно Наталі не сподобалося з ним жити. Сказала, що він “прісний та нудний”. Адже чоловік має бути брутальнішим, грубшим, а з Олексієм, зі слів Наталії, “навіть посваритися не можна нормально”. Він завжди замість посваритися готував для неї вечерю, він переодягав, купав, годував та грався з дитиною, а її бачиш це все не влаштовувало.
Коли Анюті виповнилося три, я серйозно почала говорити з Олексієм про те, що час знайти дитинці маму. Адже вона дівчинка, вона має брати з когось приклад, звичайно бабуся та тітка добре, але все ж таки потрібна їй мама, любляча та турботлива жінка. Про те, щоб повернути Наталю не могло бути й мови, адже вона вже через рік прислала заяву на розлучення та повідомила Олексію, що знайшла нового чоловіка і чекає від нього дитину. Від Анюти вона написала офіційну відмову.
Я ж наполегливо намагалася влаштувати сімейне життя для свого брата, краще я б цього не робила. На роботі в мене була одна колега Оксана. Вона була розлученою, мала маленького сина, якому було лише два роки. Я почала їй розповідати про свого Олексія, розповідати який він прекрасний чоловік, який він турботливий батько, як він багато заробляє, як він любить готувати, як він любить доглядати за дітьми.
І одного разу вона попросила мене познайомити її з Олексієм. Я влаштувала їм зустріч в себе дома. І ви знаєте вони сподобалися один одному, почали спілкуватись поза межами мого дому. Одного дня Олексій повідомив мамі, що до них з Анютою, приєднається Оксана та її син Максим. Ми з мамою дуже тішились.
Олена одразу покинула роботу, адже Олексій заробляв достатньо та взялася бути домогосподаркою, доглядати за дітьми.
Пройшло, мабуть, з пів року Анюті на цей час виповнилося чотири й Олексій почав мені говорити про те, що Анюта абсолютно не хоче залишатися дома разом з Оксаною, що проситься або в садок, або до мене чи до бабусі з дідусем. Чому так дівчинка не пояснювала, просто говорила, що вона не хоче бути з мамою. Я почала вже підозрювати неладне, що можливо Оксана б’є дівчинку, чи якось ображає, почала розпитуватись та мала не розповідала.
Одного разу Олексій раніше пішов з роботи, я в цей день також була вихідна, зустріла його в магазині. Вирішила разом з ним заглянути до нього, провідати свою колишню колегу, а заразом з тим племінничку та новоспеченого племінника.
Ідемо з ним розмовляємо, ні про, що собі не здогадуючись, заходимо до них у двір, дивимося, а на дитячому майданчику сидить його Анюта, сама самісінька. Ми були здивовані. Підійшли до дівчинки, запитуємо чому вона сама, Анюта нам пояснює, що мама Оксана сказала їй іти у двір гратися, тому що братику потрібно спати, а мамі відпочити, а вона заважає.
Мабуть, це було вперше коли я бачила свого брата таким скаженим, ним аж трясло від люті. Взявши Анюту на руки він побіг у квартиру. Оксана з Максимом солодко спали. Олексій розбуди її та запитав, чому його донька сама в чотири роки гуляє у дворі великого міста. Оксана була здивована почутим і сказала “А ти, що думав що я її до старості опікувати буду? Вона вже не така-то й маленька, може й сама гуляти.”
Того ж дня Олексій виставив Оксану за двері разом з речами та її сином.Я ледве заспокоїла його. Тепер мій брат сказав, що більше одружуватись ніколи не буде, адже двох одружень з нього достатньо.
Я сподіваюсь, що в майбутньому він все ж зустріне ту, що цінуватиме його доброту та турботу, а ще прийме й полюбить нашу Анюту.