Мені п’ятдесят вісім років, я дорослий чоловік, я батько двох дорослих доньок, дідусь двом маленьким онукам. Та на жаль, уже не коханий чоловік для своєї дружини. Я, мабуть, би ніколи сюди не написав, адже вважаю це – жіночим ділом, розказувати історії про таке. Але от нема більше нікому виговоритись, можливо, моя історія комусь стане наукою, і когось убереже від необачних кроків.
Зі своєю дружиною, ми одружилися бувши однолітками, ще коли нам було по двадцять літ. Пройшли ми і бідність, і кризи різні, але змогли викараскатись. У свої п’ятдесят, я вже вважав себе заможною людиною, талановитим бізнесменом, все в мене горіло в руках. У нас була хороша квартира, велика дача, в нас були в кожного з дружиною свій автомобіль. Дружина могла вже дозволити собі не працювати, а я продовжував розвивати бізнес.
І ось на одній з бізнес-зустрічей, я зустрів її, двадцяти шестирічну Юлію. Спочатку вона вразила мене своїм розумом, а вже далі я помітив її неймовірну красу. Запросив її працювати до себе у фірму і вона погодилась. Я почав їй приділяти увагу, вона приймала її. Якщо спочатку я почувався винуватим перед дружиною, то далі я звикся з тим. Коли нашим відносинам промайнуло вже два роки, я навіть не підозрювал про те, що дружина може дізнатись про мої стосунки на стороні. Я в сім’ї був хорошим сім’янином, хорошим батьком, найкращим дідусем, на всі сімейні свята я був поряд з родиною, а весь свій вільний час я намагався провести з Юлією.
І коли минулого літа я сказав дружині, що маю летіти у відрядження, вона якось так загадково посміхнулась, сказала: “Ну, що ж потрібно, так потрібно”. У мені ще тоді в голові прокралася така невеличка думка, а можливо вона про, щось здогадується. Адже ніякого відрядження не було, я з Юлею збирався провести цілий місяць на березі Середземного моря, відпочити як слід, набратися сили. Дружину перед цим я також відправляв на відпочинок. Дружина допомагала мені збирати валізу, тоді знов вперше, мабуть, за два останніх роки, я почував себе винуватим перед нею, але все ж таки поїхав.
Перші три дні були неначе в раю. А далі став помічати неприємні речі, наприклад, що мені хотілося посидіти в номері, відпочити після шумного дня, а Юля говорила, що їй нудно, і бігла на дискотеку, при цьому навіть не запрошуючи мене з собою. Почав помічати, що вона проявляє увагу до молодих хлопців, вони у відповідь також, бо вона така красуня. А ще вона постійно вимагала обновок, а на курорті, я вам скажу, речі недешеві взагалі.
Замість місяця, я з нею провів лише три тижні, і можу вам сказати, що за цих три тижні я зрозумів, що вона не та людина з ким би я хотів прожити до кінця своїх днів. Я зрозумів, що я два роки витратив на відносини з людиною, яка для мене нічого не варта. Я зателефонував дружині, сказав, що відрядження закінчилося раніше і я повертаюсь. Вона нічого не сказала відповідь, але коли я приїхав, я зрозумів, що в нас у квартирі ремонт і що в нас з нею різні спальні. Я здивувався і запитав, що це і вона сказала, що я свій вибір зробив. Тоді я зрозумів, що вона про все знає.
З того часу проминув рік, ми живемо, як сусіди між собою. Я досі намагаюся випросити в неї пробачення, я досі проявляю її знаки уваги, досі намагаюсь добитися від неї кохання. Але я розумію, що навряд чи це вдасться. Для наших дітей та наших онуків, ми досі зразкова сім’я, але на одинці ми абсолютно чужі люди. Ось що значить звернути не туди, я звинувачую себе в тому, що був таким дурнем. Розумію, що в нас ще є трохи часу, аби пожити разом і дуже сподіваюсь, що зможу вимолити пробачення у своєї дружини. Адже те, що вона не подала на розлучення, уже запалює в мені вогник надії.