Нас у мами двоє дітей. Сестра молодша від мене всього на рік. Я вийшла заміж та переїхала з чоловіком до міста, а сестра вийшовши заміж придбали будинок по сусідству з мамою. У нас обох з сестрою сини, її син старший від мого всього на два місяці. Наша мама завжди цим тішилася, що доньки майже ровесниці й онуки теж.
Поки діти були малі ніяких непорозумінь не було. Ми працюємо, а син у садочку. А минулого року наш син закінчив перший клас, всі канікули для нас були хвилюючим моментом, адже у нас з чоловіком відповідальна робота з якої просто так не відпросишся. Тому за сином наглядала сусідка пенсіонерка. Коли прийшов час літніх канікул, ми сподівалися, що син поїде до моєї мами в село. Адже батьки чоловіка, живуть у місті, ще не пенсіонери й працюють повний тиждень. Але моя мама сказала, що вона не може доглядати одразу двох дітей. Бо сестра зі своїм чоловіком також працюють, то вона вже мусить її дитину глядіти, все ж таки в межу живуть. А коли наші сини разом то мамі важко з ними. І ми на все літо наймали сусідку. Я дуже образилася на маму, адже в одного онука є бабуся, а іншому зась.
І от знову наближаються літні канікули, наша сусідка-помічниця переїжджає до своєї доньки, тож дивитися за сином не буде кому. Я знову зателефонувала до мами й запитала чи можна привезти до неї дитину. І у мами така ж відповідь: “Думаєш у моєму віці легко з двома восьмирічними шибениками? Шукайте няню, ви добре заробляєте”
От як тут не образитися? Виходить, що у сестри менший дохід і вона близенько живе, то її дитину мама доглядає. А мій син має все літо в місті просидіти, та ще й з чужою людиною. Я так образилася, що ні з мамою, ні з сестрою тепер не хочу спілкуватися. Адже вважаю, що мама ставиться до сестри набагато краще і поблажливіше ніж до мене, хоча ще з дитинства стверджувала, що ми для неї однакові.