Коли Андрій покликав мене заміж, я радо погодилась. Перед весіллям ми обговорювали тему того, де ми будемо мешкати, коли станемо однією сім’єю. Андрій запропонував жити у нього, з його батьком. Так сталося, що батько понад п’ятнадцять років виховував його сам, адже через трагічні обставини нестало його матері. Дехто з подруг, які уже вийшли заміж, говорили мені, що можна погоджуватися, адже свекор це не свекруха. Що зі свекрухою жити важко. А свекор ніколи, ні до чого, не прискіпується. нікуди не лізе. Якщо чесно мене це потішило, що я буду господинею в будинку, тому й погодилася жити з Андрієм та його батьком.
Відгуляли весілля, прийшла жити до чоловіка. А на наступний день, о сьомій годині ранку до нас уже в кімнату хтось постукав у двері. Ми підвелися з ліжка, а це був батько Андрія. Сказав, що досить спати, що у такій порі вже ніхто не має спати, бо є багато роботи. І город не прибраний, і дрова потрібно до зими всі перерізати та перерубати, а жіночої роботи так сказав стільки, що мені спати навіть вночі не потрібно. Я думала це жарти.
Андрій намагався батькові пояснити, що ми після весілля хочемо відпочити, та це марно. Пішли, я на город, а чоловіки пішли різати дрова. Лише зійшла з городу, уже свекор гукає до мене, а що ж ми будемо зараз обідати. То я кажу, що ж на городі була, хіба ж я можу встигнути і на городі поратись, і їсти варити. І тут я почула про те, яка має бути жінка, як вона має працювати, та які в неї обов’язки. Чоловік намагався з батьком сваритися, намагався його переконати, що він додому привів дружину, а не служницю. Та то було дарма. Пішли ми з Андрієм вдвох на кухню, вдвох зладнали обід.
До вечора я настільки була втомлена, що ледве до ліжка доповзла. Лише прилягли, знову хтось стукає у двері. Заглядає батько Андрія та говорить, що завтра ми не думали лежати так довго, як і сьогодні. Сказав, що вже о шостій, щоб ми були на ногах, бо робота не чекає.
Ви знаєте, то був перший і останній день коли ми жили в будинку свекра. Бо вже на наступний день, я зібрала наші речі і ми з Андрієм пішли шукати орендоване житло. Мої батьки коли почули про те, почали нас кликати до себе. Та ми не погодилися, знаючи характер моєї мами, я була впевнена, що і там ми проживемо максимум день.
З того часу ми другий рік на орендованому житлі, помалу збираємо на своє власне. Тому я вам скажу, неважливо хто це чи свекор, чи свекруха, чи теща, чи тесть – жити потрібно лише окремо.