У мене розладналися стосунки з донькою. Так вийшло, що коли я вийшла заміж у друге, вона розлучилася зі своїм чоловіком. Та не порозуміння через те, що вона вважає мене егоїсткою, що покинула доньку у важкий період.
Моя Юля вийшла заміж п’ять років тому, за чоловіка старшого на дванадцять років. Павло людина дуже багата, моя донька була вже другою дружиною. Коли я говорила донці не поспішати з заміжжям, то вона мене не слухала.
Одразу після весілля вона народила донечку Соломійку. Три роки вона жила як у бога за пазухою, все мала. Та Соломійка підросла і зять не хотів, щоб вона сиділа склавши руки, він говорив, щоб вона йшла на роботу, чогось прагнула. Сам він хоч і багатий та працює також дуже багато. Коли Юля відмовилася йти на роботу він звільнив помічницю у будинку, мовляв, не працюєш десь працюй в дома. Та донька все одно відмовлялася.
Я людина не бідна, бо свого часу не один десяток років була на заробітках і відклала хороші гроші, так от донька почала в мене випрошувати гроші то на одне, то на друге. А виявляється вона на ті гроші викликала помічницю додому. Коли зять про це дізнався то був величезний скандал. В результаті донька пішла від нього.
Піти вона вирішила до мене, та якраз до мене переїхав мій новий чоловік. Його квартира в центрі здавалася в оренду за дуже гарні гроші. Тому ми вирішили жити в моєму будинку на околиці, у мене тут зручності, євроремонт, жити дуже добре.
Та моя донька сказала, що вона не буде жити в хаті зі старим дідом, хоча мій чоловік мій одноліток, нам лише по п’ятдесят п’ять. Я маю ще одну однокімнатну, невелику квартиру, що здавала людям оренду, довелося висиляти людей, щоб донька жила окремо. Та й тут не догодила, донька сказала, що ремонт там старий, меблі погані й захотіла, щоб я все оновила. А я відмовилася, адже я не настільки вже маю гроші, щоб сіяти ними.
Саме неприємне для мене те, що Соломійка зараз проживає з батьком, донька сама відвела дитину, і каже, що я винна, адже у такі умови вона дитину не приведе. Зять людина не погана, він дозволяє мені бачитися з онукою.
Тепер не знаю, як складуться далі стосунки з донькою. З одного боку вона моя дитина і я маю їй допомагати. А з другого боку їй вже двадцять чотири роки, я у її віці вже збирала полуницю в Польщі, щоб забезпечувати себе сама. І зараз працюю та й від підробітоку лишнього не відмовляюся.
Зачекаю, час покаже.