Моя тема знайома в великій частині жіноцтва, це коли ти присвячуєш себе всю сім’ї, всю до останньої волосини. Абсолютно все робиш для чоловіка, а потом відкривається така неприємна правда про ваше кохання. Виявляється те, що ти не зовсім єдина для нього і у твоїй голові дзвенить таке противне страшенне слово “зрада”.
І ось вона торкнулась і мене, про те, що мій чоловік мені зраджує я дізналася від своєї подруги. Як виявилось, про це вже знала моя мама, моя сестра, чоловікові родичі, взагалі давно про це, мабуть, знали. Але ніхто не наважувався мені сказати, мама це пояснила тим, що, мабуть, всі зраджують, потрібно терпіти заради сім’ї, адже він гарно заробляє, він гарно ставиться до дітей, до мене. Сестра сказала, що просто не знала, як мені це сказати, боялася. І лише подруга запросила мене на каву, перед тим давши таблетку заспокійливого, і я сиділа за сусіднім столиком, і спостерігала, як мій чоловік з якоюсь молодою дівицею смакують каву, їдять десерти та весело про щось щебечуть. В голові тисячу думок і всі переплітаються і я не знаю, що робити, куди бігти.
Не знаю навіть чому, але одразу згадала історію жінки, яка розповідає про свою доньку, що коли її донька дізналась про зраду чоловіка, вона перед тим, як піти спустошила всі його банківські карти. І ви знаєте я цій жінці чимось вдячна, що вона висвітлила цю історію, я вирішила взяти це як пораду. Я повернулась додому після тої кави з подругою, для того, щоб заспокоїтись мені потрібен час. Тому я одразу лягла спати, чоловік повернувся ввечері, пізніше ніж зазвичай, запитав, що сталося, я сказала, що прихворіла, попросила його лягти в вітальні, адже мені зле. Він почав вдавати турботливого, але я наполегливо попросила його лягти у вітальні, він ліг.
Цієї ночі мені вистачило для того, щоб заспокоїтись, а рано вранці, я прокинулась, всі ще сплять. Чоловікові картки стоять у нього портмоне, пін-коди звичайно я всі знала, адже неодноразово ними розраховувалась в магазинах. Я спустилася вниз, до термінала, я зняла всі кошти, які було можливо. Повернулась, поставила картки та лягла спати. О восьмій чоловік прокинувся, заглянув до мене в спальню, запитав, як я себе почуваю. Я сказала, що краще, але сніданок йому не приготую, він сказав, щоб я не турбувалась, він перекусить по дорозі на роботу, зібрався та поїхав.
Я ж піднялась з ліжка, зібрала свої речі та речі своєї дитини, замовила квиток і поїхала в інший бік країни, до своєї бабусі. Уже в автобусі до мене зателефонував чоловік та сказав, що в нього майже на всіх картках нулі, а ще сказав, що в банку сказали, що ніякого шахрайства, що гроші зняли саме з його карток в банкоматі за адресою нашого будинку. Я не дослухала його розмову до кінця, я просто відключила телефон, я заблокувала його скрізь і всюди. Я знаю, що він мене шукав, телефонував до матері, до моїх подруг, до моїх родичів і, мабуть, хтось з них таке йому сказав, що я дізналася про зраду. Адже пошуки він припинив.
Ось уже пів року, як я відходжу від тієї історії. Спочатку, я діяла на якомусь адреналіні, я хотіла його покарати, коли вже емоції вщухли, я почувалась дійсно жахливо. Бо все ж таки десять років разом, ми прожили під одним дахом, можна навіть сказати душа в душу. Тому пережити це, було не дуже легко, але я справилась. Зараз я будую своє нове життя без зрадників, не знаю, чи зможу колись довіряти ще чоловікам, але це був урок для мене, що не потрібно віддавати себе іншій людині, потрібно цінувати себе та берегти. А кошти з його банківських карток, то була просто невеличка компенсація.