Часто чую я про те, що всі анекдоти беруться з життя. Так от, моє життя – це не анекдот, ситуація з мого життя – це дешевий серіал. Так, так, саме дешевий і звичайний, де є дружина, яка вірить чоловікові і є чоловік, який користується її добротою і довірливістю, та зраджує нахабно. І є ситуація де зовсім неочікувано, та зовсім не через зрозумілі причини дружина дізнається про зраду. Я часто дивилась такі серіали та думала, що таке неможливо, що це придумують режисери, аби просто люди мали про що дивитись.
Зі своїм Сергієм ми одружилися коли обоє вже були доволі дорослими, йому двадцять шість, мені двадцять сім. Ми обоє вже мали професії, я працювала лікарем на швидкій, він працював інженером в одній будівельних компаній. Ми обоє були забезпеченими, будували плани на майбутнє, мріяли про те, щоб мати дітей. Проживши три роки разом, мені здавалося, що в нас ідеальна сім’я, в нас ідеальні відносини. Єдине, що мені не подобалось, це те, що чоловік часто їздив у відрядження. Йому також не подобались мої нічні зміни, він казав, що дуже хвилюється за мене, що таку красуню потрібно оберігати від заздрісників. Мене це радувало, я розуміла, що він мене ревнує, а ревнує значить любить.
То того дня його не було дома, він поїхав в чергове відрядження, а я мала бути сама. Я з ним порозмовляла телефоном, він запитався, чи я на зміні, я ж сказала, що ні, не моя зміна, тож раніше ляжу спати. Він обіцяв, що постарається повернутися з відрядження раніше, раніше закінчити справи, адже дуже за мною сумує. Я раділа, як мала дівчинка, дійсно три дні пройшло, а коханий так сумує. Лягти того вечора раніше спати не вдалося, адже зателефонувала моя напарниця та попросила її підмінити, в неї проблеми в сім’ї. Я не відмовила, все одно самій у квартирі не затишно.
Помчала на роботу, лише приїхала перевдяглась, а тут і виклик за місто, людині погано, не приходить у свідомість. Сіли в карету швидкої і помчали на виклик за місто. Дачне містечко, приїхали на зазначену адресу, там компанія троє чоловіків і три молодих дівиці. Видно, що добре гуляли, кличуть в будинок, адже одному з цих трьох стало погано. Заходжу в будинок. Як ви думаєте, кого я там побачила?
На дивані розвалився мій чоловік, так, той самий, який буквально три години тому, телефонував мені і розказував, як він за мною сумує, та як він вже хоче повернутися додому. Він був настільки в неадекваті, що навіть мене не впізнав спочатку. Я ж приводила його до тями, я поводилась не надто м’яко з ним, та не надто церемонячись, чим викликала незадоволення однієї з дівиць. Вона сказала, що якщо я ще раз дам ляпаса її нареченому, то вона викличе до мене поліцію. А я їй сказала, що якщо вона ще раз підійде до мого чоловіка, то їй доведеться викликати патологоанатома. Бачили б ви очі цієї дівки, я вам більше скажу, саме ці слова і привели до тями мого чоловіка, наразі колишнього. Побачивши, що йому стало краще, ми з колегами поїхали на роботу, він вже намагався мене наздогнати, в нього було одне питання “А, ти, ж не на зміні?”
На наступний день я виставила його речі з квартири, та подала на розлучення. Це було важко, я зізнаюся. Вже минуло два місяці, я досі неначе розтрощена і розплющена, я досі відчуваю дуже важкий моральний біль. Але жити зі зрадником я не хочу і я навіть тепер не знаю чи зможу я колись ще після такого побудувати стосунки.