В мене сьогодні вийшла суперечка в класі моєї доньки, це були батьківські збори. Одна з мамів підняла тему кишенькових коштів, сказала, що одна частина класу нормальні діти, а іншим занадто багато дозволяють.
Клас розділився на дві частини і я була в тій, де діти занадто багато мають. Одна з мам звернулась до мене особисто і сказала, що моя дитина найбільше виділяється серед інших і, що я своїм вихованням зашкоджу і їй, і собі. Адже донька моя росте, а виросте егоїсткою якій ні в чому не відмовляють. І з кожним роком вона вимагатиме в мене все більше і більше, і в результаті я сама пожалкую про своє виховання.
Я не стала розповідати класу про свої методи виховання. Але перед всім класом, я чітко сказала, що я не буду обмежувати свою дитину в чомусь. І лише через те, що вони дорослі люди не можуть забезпечити своїх дітей, моя дитина в тому не винна. Якщо вони хочуть, щоб їхні діти не почувались обділеними, то хай докладуть зусиль і забезпечать їх тим, чого вони потребують. Після цього я не стала чекати закінчення тих зборів і просто звідти пішла, як і та частина мам, до яких були претензії.
І я не вважаю, що я вчинила якось неправильно. Моя дитина виконує свої обов’язки, вона гарно вчиться в школі, вона виконує ті домашні обов’язки, які належать саме їй, вона вихована, чемна, то чому я маю її в чомусь обмежити. Тим більше, що частину цих кишенькових коштів, вона заробляє самостійно, адже уже в сьомому класі, вона разом зі своєю подругою, на прохання наших сусідів часто вигулює їхніх домашніх тварин.
Я абсолютно не розумію тих батьків, які не в змозі забезпечити своїх дітей. Але при цьому, проблему бачить не в собі, а в тих батьках, які можуть дати своїм дітям більше.