Кажуть, що порятунок потопаючих – в руках самих потопаючих. Але іноді потрібен якийсь поштовх, якісь хоча б невеличкий стимул, якась підтримка. Інакше ніхто себе не врятує. Я вийшла заміж у дев’ятнадцять років, перше, величезне, здавалося кохання. Я готова була на все. Тож коли він покликав заміж, не послухала маму перевелась, на заочне і віддала себе сім’ї.
Сама я з невеличкого села, проживала з мамою та бабусею, батько сім’ї пішов. Старша сестра жила вже окремо. Тож особливих статків у нас не було, все, що мали мама і бабуся віддавали мені на навчання. А от мій чоловік був з сім’ї більш заможної. Він також жив з мамою лише, але його мама працювала на досить високій посаді, мала високу зарплатню і відповідно жили вони на кілька рівнів вище ніж моя сім’я. І, мабуть, чи не з першого дня мені почали про це говорити. Свекруха завжди була мною незадоволена, а чоловік мій її у всьому слухався. Коли завагітніла дитиною, навіть у цьому не вгодила, свекруха кричала, що ми ще доволі молоді, що не потрібні нам ще діти, що я зараз буду ходити зі своїм пузом кругом, а вона сама буде тягти на собі господарство, а в неї ще робота. Але все ж я народила сина і при цьому до останніх днів вагітності я працювала на городі, біля господарства.
У всьому хотілось догодити, я не знаю чому, але навіть відчуваючи, що мене принижують, відчуваючи, що мене не цінують, ображають, я не могла піти звідти. Можливо через те, що мала якусь занижену самооцінку. Ще з дитинства чула, що чоловіка потрібно слухатись, слухала про те, що ми бідні і це погано, якщо ми повиходимо заміж в сім’ї більш багаті, то потрібно буде пристосовуватись. Коли мені було дванадцять, я вчилась готувати їсти, бо мама стояла наді мною і говорила, що “Навчися буде добре, а не навчишся, то чоловік каструлю на голову одягне”. Саме таким було моє виховання.
Але на відміну від мене, старша сестра виросла більш самостійнішою і впевненішою ніж я. Вийшовши заміж вперше, вона, проживши з чоловіком два роки, зрозуміла, що він її не влаштовує, без проблем пішла від нього. Вона після мого весілля виїхала за кордон. Я завжди говорила їй, що заздрю її рішучості. А я десять років жила в сім’ї, де постійно мені розповідала, яка погана я, яка погана в мене мама, розповідали про те як, пощастило, що мене взяли заміж у таку сім’ю.
Я не знаю скільки б то протривало, до поки одного разу до мене в гості не завітала сестра. Я була страшенно рада її бачити, ми ж спілкувалися лише телефоном. Коли я сказала чоловікові та свекрусі, що сестра приїхала, вони були незадоволені, адже ще на нашому весіллі, вона не сподобалась свекрусі. Чоловік одразу сказав, що він не має бажання спілкуватися з моєю сестрою, бо в нього є справи, а свекруха також сказала, що її чомусь викликають на роботу, та попросили, щоб ми довго з сестрою не сиділи, “Пів години поговоріть, та й все, роботи по господарству багато”
При розмові з сестрою я розплакалась і розповіла їй все те, що було зі мною протягом цих десяти років, вона навіть не дослухала до кінця. Вона веліла моєму нести свої іграшки і речі до неї у машину, а сама просто почала згрібати всі мої речі докупи. Я спочатку не зрозуміла, що вона робить, а тоді вона повернулась до мене і запитала “Тебе навіщо мама народила, щоб ти прислугою була? Якщо ти їм не подобаєшся, навіщо ти тут?” І мені цього стало достатньо. Уже ввечері я сиділа в будинку своєї мами, нехай там нема комфортних умов, нехай там немає великих просторих кімнат, але там був спокій.
Того ж вечора чоловік телефонував та кричав, щоб я повернулась разом з сином. Говорив, що відсудить у мене дитину, адже я ніхто і в мене нічого немає, що дитину в мене заберуть через те, що я безхатько, що в мене нема роботи. Хоча на роботу, знову ж таки мене не відпускав чоловік, через те, що свекруха сказала, що я там буду шукати собі залицяльника. Його погрози мене трохи злякали, але поряд була сестра.
Сестра не роздумуючи прописала мене у своїй квартирі в місті. Вже за два тижні вона знайшла мені хорошу роботу. Саме вона стала тією підтримкою, яка дала мені впевненість в тому, що я зможу впоратись і що я не така погана як мені розповідала цих десять років.
Я зараз живу щасливим життям і хочу обійняти кожну жінку, яка потрапила в такі тяжкі відносини, як були в мене, з яких дуже важко виплутатись. Я бажаю кожній з них знайти ту підтримку, яку дала мені моя старша сестра.