Друзі пізнаються в біді, а чоловік в декреті, це не сто відсотків правда, це мільйон відсотків правда. Про це я дізналася уже бувши в декретній відпустці. Одружувалися з Олегом коли були вже дорослими людьми, обом по тридцять років, в обох це був перший шлюб, адже до цього для нас обох було головним – це кар’єра. Познайомились ми в одному ж офісі, спочатку були просто колегами, далі друзями, а тоді між нами зародилося кохання. Коли Олег дізнався, що я вагітна, одразу зробив мені пропозицію.
На роботу я ходила практично до самого народження нашої донечки. Після пологів я залишилась вдома, а він почав сам заробляти на сім’ю. І якщо до цього я не помічала за чоловіком те, що він надто економний чи жадібний, то щойно він став єдиним годувальником, для мене це стало величезним відкриттям. Адже коли я давала чоловікові список продуктів, що потрібно купити, він зазвичай приносив інші продукти. Пізніше виявилось, що йому завжди допомагали скуповуватися свекруха або його старша сестра. І купляли вони те, що вважали більш дешевшим, наприклад, якщо я чоловіка просила купити банани, то він міг принести апельсини, адже вони були по уцінці. Говорила, що купити гречку несмажену, він приносив смажену, адже смажена дешевше. Говорила купити нормальне вершкове масло, він приносив рослинний спред і говорив, що воно все одно все робиться в одному чані, але різні упакування, тому нема чому переплачувати більше.
Коли донечці виповнився місяць, я вже сама почала ходити в магазини та купувати те, що потрібно. А коли донечці виповнилося два місяці, в нас почали суцільні сварки через кошти, адже тих коштів, що дають на дитину дуже мало, навіть на памперси. Чоловік одразу придумав, як економити, сказав, що можна взяти старі простирадла попороти їх на невеликі пелюшки, так робила його мама і замінювати памперс, навіщо дитині постійно їх одягати. Я з цим була категорично не згодна, адже ми живемо в цивілізованому світі, чому я маю користуватись тим, чим користувались наші мами та бабусі. Він цього не розумів, тож кожен день я після його роботи вислуховувала про те, що він не може нас витягнути, що він вже втомився заробляти кошти, що він ще не отримав зарплатню, а я вже придумала куди її витратити.
З таким спілкуванням, з такими проблемами, наш татусь і не побачив коли його донечка святкувала своїх три місяці, адже я не витримала його тиску, зібрала дитину та переїхала до себе на квартиру. Звичайно одразу я подала на розлучення, а також на аліменти, на утримання себе та дитини. Коли до нього прийшло таке повідомлення, він разом зі своєю мамою та своєю сестрою приїхала до мене на квартиру і влаштували там величезний скандал. Кричали, що я хочу обтерти їхнього Олежку як липку, що хочу забрати в нього останні копійки. Я ж сказала, що останні забирати не хочу, а лише те, що нам належить по закону. Я намагалась їм пояснити з юридичної точки про те, що існує закон у нас в країні, який передбачає, що чоловік зобов’язаний утримувати матір своєї дитини, допоки вона в декретній відпустці.
Звичайно я розумію, що щойно з’явиться можливість вийти на роботу і здати донечку в садочок, то я так і зроблю. Адже жити на ту мізер яка буде приходити від чоловіка мені доведеться важкувато. Дякувати Богу, що в мене ще є здорові батьки, які мені допомагають і фізично і фінансово. Ось така історія, у якій мій чоловік не витримав перевірки декретом.