Я виросла в сім’ї, де мене абсолютно ніхто не любив, а я ще з дитинства намагалась заробити ту любов. Свого батька я ніколи не знала, адже він пішов з сім’ї коли мені було лише два місяці. А коли мені було рік, мама вдруге вийшла заміж і все життя я вітчима вважала своїм батьком. І він, мабуть, єдиний хто хоч якось нормально ставився до мене. Він не називав мене своєю рідною донькою, не говорив, що любить, але я не відчувала того негативу, який відчувала завжди від мами і від молодшої сестри.
Сестра Аня, що молодша від мене на два роки, була маминою головною любов’ю, мама завжди в всьому її звеличувала, а мене навпаки принижувала. Якщо ми щось робили разом, то мама обов’язково хвалила сестру, а за мене говорила, що я, як старша, могла б постаратись, щоб вийшло краще. Хоча порівняно з сестрою я все виконувала краще, я навчалася лише на відмінно, я навчилася швидко готувати, вже в п’ятнадцять років я готувала доволі смачно на всю сім’ю. Я завжди підтримувала чистоту у квартирі, я доглядала за домашніми тваринами. Сестра ж цього всього не любила робити і мама говорила, що вона ще мала їй можна, а я як старша маю показувати приклад.
У двадцять років я наважилася піти з материної квартири, я орендувала кімнату зі своєю подругою. Моїй мамі це не дуже подобалось, вона говорила, що краще б я ці гроші віддавала їй, ніж платила за свою кімнату. Згодом я зустріла свого майбутнього тоді чоловіка Сергія, ми одружилися і почала працювати над тим, щоб заробити на свою власну квартиру. Після весілля жили зі свекрами, я дякую їм вони дуже хороші люди. Вони багато в чому нам допомагали, поки ми жили в них і складали кошти на свою квартиру, вони в нас і копійки не брали. Навіть коли купували ми самі продукти, вони на нас сварились та говорили, що вони ще в силі нас прогодувати.
І ось нарешті цей день настав, ми змогли придбати свою квартиру, ми зробили ремонти своїми руками, ми придбали деякі меблі. Звичайно, багато ще чого не вистачає, але я впевнена, що згодом ми зможемо досягти того, чого запланували. А минулого тижня до нас попросилися в гості мама з вітчимом та молодшою сестрою. Ми звичайно не відмовили, хоча всі ці роки ми з ними практично не спілкувалися, адже все спілкування завжди зводилось до критики і саме тому я обмежила наші контакти.
Коли вони прийшли в квартиру, то єдиною людиною, яка похвалила нас за придбання квартири та гарні ремонти, був вітчим. Мама одразу сказала, що ремонти так собі, що могли постаратися б краще, а якщо не вміємо, то краще прийняли б майстрів. Хоча ремонти робив свекор з моїм чоловіком і вони в цьому добре розбираються, адже працюють по найму з таким видом робіт. Тоді мамі не сподобались меблі які ми вибрали, сказала, що вони неякісні, що дарма гроші викинули. І ще мамі не сподобалися кольорова гама в наших кімнат. Сестра також почала критикувати вибір будинку, району міста, інфраструктуру яка знаходиться біля нас. Говорила, що вона ні за що б не поселилася в такому районі, навіть якби їй платили гроші. Я бачила, що вітчиму не дуже комфортно те чути.
Тоді я запросила їх до столу, ми сіли на кухні, перше за, що мама зробила зауваження, що якби ми їх не сприймали як нормальних гостей, бо посадили не у вітальні, а на кухні. Далі була критика моїх блюд та посуду який я подала. І коли вже вечеря пішла до кінця, мама сказала, що після нас заїде в аптеку, купити якихось сорбентів, адже невпевнена, що її шлунок витримає мої кулінарні шедеври.
І саме цього вже не витримав мій чоловік, він різко піднявся, відчинив двері та сказав моїй матері, щоб вони швидко забиралися з нашої квартири і щоб взагалі забули цю адресу, і навіть не наближалися. Сюди мама намагалась, щось сказати у відповідь, сестра почала лаяти та обзивати з мого чоловіка, що, мовляв, як він сміє підіймати голос до тещі. Та мій чоловік швидко заткнув їй рота. Лише вітчим сказав мені, щоб я вибачила.
Чоловік після того попросив у мене вибачення, що образив моїх рідних. Та я йому вдячна, він показав тим, хто мене знецінював, що є кому за мене захиститися.