Чи доводилось вам бути актором у дешевій мелодрамі, а мені довелось мимо волі. Вже шість років, як я вийшла заміж за Євгена. Здавалося все в нас прекрасно, перших три роки все було просто ідеально. Ми обоє кохали один одного, ми робили все для того, щоб зробити нашу маленьку сім’ю щасливою. А після трьох років, все змінилось, він став мене страшенно ревнувати. Я спочатку раділа тому, здавалося, що він ще більше мене кохає, боїться втратити, що ревнує від того, що кохає.
Коли навіть не було підстав і він ревнував, я намагалась йому пояснити, що мені крім нього нікого не потрібно. Уже через деякий час, мені почало набридати його таке ставлення до мене, а він навпаки більше розпалювався, почав присікатися до того, що мене надто відкритий одяг, до того, що надто яскраво фарбуюсь. Я вже почала навіть хвилюватись через його ревнощі, але все одно не бачила в цьому якоїсь загрози. Тому дійсно змінила свій гардероб, а косметику взагалі викинула. Коли чоловік почав говорити про те, що на моїй роботі занадто багато чоловіків і саме тому він хвилюється, я постійно його заспокоювала. А тоді взагалі змінила роботу і в нашому колективі дійсно були одні жінки.
Здавалося б, міг би заспокоїтись, але ж ні, все одно все не так. Я інколи ділилась цим зі своїми подругами і вони говорили мені, щоб я уважніше придивилась до чоловіка, що, мабуть, у самого рильце в пушку, тому він хвилюється, що я йому відплачу тим же. Я сміялась з цього та говорила, що ні, ми з чоловіком кохаємо одне одного і я йому вірю беззаперечно.
Два місяці тому пролунав дзвінок від моєї сестри, вона сказала, що мама сильно захворіла, повезли до лікарні. Я взяла відпустку і помчала до мами в інше місто, чоловік звичайно поважав мене, він говорив, що йому дуже шкода з мою маму, але знову ж таки він хвилюється, що я у своєму рідному місті зустріну своє перше кохання і там залишусь. Мені було не до жартів, я не звернула на це увагу і просто поїхала.
У мами пробула тиждень, дякувати Богу все стабілізувалось, маму виписала з лікарні. Сестра проживає неподалеку, тож потреби в тому, щоб я була біля мами не було. Я повернулась додому. Телефонувала до чоловіка, щоб він мене зустрів, а він спочатку не брав трубки, а далі був вимкнутий телефон. З вокзалу взяла таксі, приїхала додому. І от тобі, дешевий серіал, а він не один, він з коханкою.
Я замість того, щоб влаштувати скандал, сміялась! Мені було настільки смішно, що дійсно мені говорили, мене просили відкрити очі, а я сліпо вірила у кохання. Він почав щось плести про те, що це несерйозно, що ось просто він не зрозумів, як це сталося, що от вона його сама звабила. Його коханка почувши це, схопила свої речі грюкнувши дверима побігла. А я збирала свої речі, він все ще намагався, щось пояснити. А тоді кричав, що кому я буду потрібна, але я його вже не чула.
Мені настільки було все одно, що в один момент зникли почуття. Я зрозуміла, що він своїми ревнощами, потрішки убив у мені кохання до нього. Я поїхала у своє рідне місто, до своєї мами. Так, було важко перший час звикнути жити без нього. Але пройшов час, я нарешті можу вдихнути на повні груди, я нарешті можу зробити свій улюблений макіяж, одягнувши свою улюблену сукню.