Чому так важливо до весілля обговорювати тему фінансів? Поясню на прикладі нашої сім’ї. Ми з чоловіком одружились коли обом було по двадцять п’ять років, уже зрілі, дорослі люди, кожен сам себе забезпечував, кожен сам про себе дбав. Після весілля чомусь в нас і так і залишилась фінансова незалежність один від одного.
Ми купували, що потрібно нам додому, без проблем. Тобто я бачу те, що потрібно нам купую я, чоловік, помітив те, що потрібно, купує він. Без зайвих питань у нас вирішувалося все з комунальними послугами, з продуктами, не було проблемою, коли я платила, на наступний місяць міг заплатити він, чи кілька місяців підряд платила я, а тоді платив чоловік, це було нормально.
Коли чоловік сказав мені, що вирішив взяв нове авто на виплату. Я звичайно була не в захваті, одразу запитала його, чи може він фінансово собі це дозволити. Він сказав, що так, це не проблема, що він з цим справиться. Дійсно, я знала, що зарплатня в нього досить велика, тож особливо хвилювання з цього приводу не було.
Але як виявилось, потрібно було хвилюватися. Адже фірма, в якій працював чоловік, з невідомих причин збанкрутувалася, до того ж так швидко, що для всіх працівників це стало великим потрясінням. І ось тут я дізналася про те, що мій чоловік не лише безробітній, а й має величезні борги, бо коли він брав машину собі, то вирішив взяти суму більшу ніж потрібно, для того, щоб оплатити навчання молодшому братові, таким чином, щоб допомогти батькам. І ось він уже третій місяць без роботи, а кредит за його автомобіль та за навчання його брата виплачую я. І якщо чесно, мене це абсолютно не влаштовує, але з іншої сторони я і не маю виходу іншого. Адже я, законна дружина і до мене телефонують і говорять, що я повинна сплатити його борг.
Чоловік шукає роботу, ходить по співбесідах, але поки що, ніде не влаштувався на роботу. І в нас останніми днями постійно лише сварки з цього приводу, і він мені доводить те, що ми, як подружжя маємо підтримати один одного в таких важких періодах. Та обіцяє, що обов’язково знайде нормальну роботу та поверне мені всі кошти. А я ж з ним абсолютно не згодна, тим паче, що не згодна, що я маю оплачувати навчання його молодшого брата, при цьому, що його батьки знаючи про цю його ситуацію не допомогли йому навіть однією гривнею. Хоча обоє працюють на роботі, та й молодший брат, який навчається на заочному, також уже працює, то могли хоча б в навчання молодшого взяти на себе. Чомусь мені здається, що наша сім’я може не витримати цих фінансових труднощів.