До двадцяти п’яти років я вважала, що в мене ідеальна сім’я, що в нас є кохання, взаєморозуміння, підтримка, повага один до одного. Та як виявляється, так думала лише я.
З Валентиною та Володимиром, ми знайомі давно, Володимир – це однокласник та друг дитинства мого Юрія. Довгий час ми між собою не спілкувалися, адже Валя з Вовою були за кордоном, понад десять років. Там жили, там в них народилися донька. Але ось прийняли рішення повернутись на батьківщину, одразу зустрілися в нас дома, ми гарно провели ті вихідні, домовилися частіше зустрічатися, відновити дружні стосунки. Люди вони товариські, вміють підтримати розмову, веселі, щирі.Наші зустрічі стали частішими. Практично кожного свята ми зустрічалися, або в них, або в нас дома. Я зовсім не помітила, що не лише дружба з Володимиром тягне мого Юрія в той будинок.
Коли я сказала Юрі, що збулась наша мрія – я нарешті завагітніла. Він радів, але якось стримано. Я поділилася цією новиною з нашими друзями і вони були щиро раді та сказали, що в них така ж радісна новина. Ми довго сміялися, що, мабуть, народимо в один день, щоб разом святкувати день народження. Чоловік з кожним днем ставав все хмурішим і в один прекрасний день, я почула його розмову телефоном, я чула, як він комусь говорив, що доведеться одній з них запропонувати перервати вагітність. Від почутого стало зле, але я все ж таки намагалась вияснити про кого він говорив.
Тоді він не витримав, зізнався. Він сказав, що не лише я очікую від нього дитину, що Валентина також вагітна можливо від нього, що вони кохають один одного і що він не хоче далі мене обманювати і сподівається, що вона чесно признається Володимирові. Після того зібрав речі і пішов. При тому, що я була на сьомому місяці вагітності.
Як пізніше я дізналася, що Валентина не пішла від Володимира, вони поговорили і вирішили, що дитина все ж таки його, а не від мого Юрія. І вони вирішили зберегти сім’ю заради своїх двох дітей. Мій же чоловік подався кудись влаштовувати своє життя. Два місяці я практично була на нервах, проплакала весь цей період, але все ж таки змогла народити здорового синочка. Через тиждень дізналась від суспільних знайомих, що Валя також народила сина, через три дні після мене. Ми уже не спілкувалися рік. Я навчилася жити лише заради свого єдиного, маленького синочка Назара. Юрій ніяк не виявляв цікавість про свого сина, він просто зник з нашого життя і все.
Але коли сину було півтора року, я гуляла з ним в парку, помітила знайому постать з дитячим візочком, то йшов Володимир, поряд з ним бігла його донька Ліза. Побачивши мене на галявині вони звернули, до нас. Якщо чесно, я недуже хотіла цієї зустрічі, але Володимир підійшов та сказав, що хоче поговорити і ми поспілкувалися.
Він розповів, що місяць тому об’явився мій чоловік і його дружина одразу відмовилась від двох своїх дітей заради Юрія. Покинувши його з дітьми, поїхала з моїм колишнім у невідомому напрямку. І тепер Володимир сам справляється з двома дітьми, про те, що син його, Валентина підтвердила за допомогою тесту на батьківство. Вона заявила, якщо виявиться, що син від Юрія, то вона забере з собою, якщо ні, то вона залишить Володимиру двох дітей. І так, як діти Володимирові, то вони їй не потрібні. Ми довго розмовляли того дня, а наші діти бавились разом.
Наступного дня ми знову зустрілися, в тому ж парку. Нашій зустрічі стали щоденними. І ось нещодавно Володимир зробив мені пропозицію – жити разом. Якщо чесно, ми за цей час настільки зблизились, що я зрозуміла, що мені подобається ця людина. Я сказала, що я подумаю, і поки що ми продовжуємо спілкуватися, як друзі, але мені здається, що я готова поєднати долю з цим чоловіком. Його старша донька дуже прив’язалась до мене, про молодшого сина нема, що й говорити, він повторює вже за моїм сином – називає мене “мама”. Я дуже сподіваюсь, що жоден зі зрадників не повернеться більше в наше життя і ми можемо створити свою щасливу велику родину.