У мене з чоловіком вийшло непорозуміння через те, що я надмірно піклуюся про своїх рідних. Одружилися ми зі Станіславом, коли я вже була дорослою, самостійною жінкою, мені на той час виповнилось тридцять один рік. Так, це мій перший шлюб, до цього в мене на першому місці була ця кар’єра, було забезпечення себе. Через те, що я виросла у доволі бідній сім’ї. Я не хотіла виходити заміж надто рано та, щоб в майбутньому мої діти знали, що таке бідність.
Зараз мені тридцять п’ять, я мама прекрасної трирічної донечки. В декреті я не засиджувалася, одразу вийшла на роботу, бо розумію, що моя зарплатня є головною в нашій сім’ї. Хоча чоловік також непогано заробляє, та я заробляю вдвічі більше. Я маю свою велику трикімнатну квартиру, я маю свій автомобіль, крім основної своєї роботи, я ще маю свій магазин в інтернеті, який приносить також непоганий заробіток. І це допомагає мені не лише забезпечувати свою сім’ю, а й допомагати своїми рідним.
А саме моїй бабусі та моїй мамі, мама моя хоч не пенсіонерка, але зарплатня в неї мінімальна, вона багато хворіє, тому я розумію, що вона не може допомогти своїй матері, моїй бабусі. У бабусі пенсія також мізерна, хоча цього року вони прийняли рішення і бабуся переїхала жити до мами, а бабусину квартиру вони здають в оренду, цим самим вони можуть собі забезпечити хоч оплатити комунальні послуги. Та все одно, щомісяця я приїжджаю до них з повними пакетами продуктів, я забиваю їм морозилку, я купую їм різних смаколиків. Також щомісяця я виділяю їм деяку суму коштів, хоча мама говорить, що цього року вже не потрібно допомагати, адже оренда бабусиної квартири їм значно допомогла. Та все одно, я знаючи, що в мене є така можливість, не відмовляюсь від цього, я знаю, що мама багато в чому відмовляла собі колись в молодості, тоді коли я була малою, я знаю, що вона тоді також багато чого хотіла, але все віддавала мені.
І ось кілька днів тому сталась неприємна розмова моя та чоловіка. Я якраз з донечкою повернулась від мами з бабусею, ми там гостювали, ми відвезли їм гостинців і знову ж таки я відвезла їм кошти, адже попереду зима і я розуміла, що матері потрібна тепліше одягатися. Дома мене очікував чоловік, я бачила, що він без настрою, почала розпитувати, що сталося. І він сказав, що він давно мріє про те, щоб купити собі нову машину, але через те, що я тринькаю гроші на лівий і направо, ми ніколи на неї не назбираємо. Почуте мене дуже сильно здивувало, я запитала, куди саме я витрачаю, на його думку, кошти. Він сказав, що моя допомога мамі є зайвою, що батьки це пройдений етап, що навіть психологи радять, що попереду мають бути діти, а батьки позаду. Що допомагати батькам не потрібно, що вони дорослі люди, тим більше, що моя мама ще працює і в бабусі є пенсія, і квартиру в оренду вони здають, тобто коштів на двох має вистачати.
Я навіть спочатку не знала як відреагувати на ці слова, адже такого я від нього не очікувала. Тоді я сказала йому, що допомагаю своїм рідним я зі своєї зарплатні, комунальні за нашу квартиру оплачують також я. Оскільки зарплатня чоловіка в основному йде на його витрати, лише його паління забирає значну суму коштів з його зарплати. Також він любить рибалити і скажу вам, що це хобі не з дешевих, адже він практично щомісяця щось купує собі з риболовних снастів, іноді буває таке, що йому не вистачає зарплатні і тоді він бере кошти в мене. Коли він почув мої слова, він дуже образився сказав, що думав, що ми сім’я, що в нас все спільне, що ми все маємо вирішувати спільно, а я його принизила як чоловіка. І от зараз я задумалась, чи дійсно мені потрібен такий чоловік? А, можливо, я у чомусь не права, можливо, зі сторони хтось роз’яснить мені ситуацію?