Кажуть, що добре коли чоловік з хорошим почуттям гумору. Я так теж колись вважала, але як виявилося, що то не хороше почуття гумору було в моєму чоловікові, а просто він застряг десь в підлітковому віці, коли діти люблять брати один одного на кпини та, як каже мій чоловік, робити все по приколу. Одружувалися з Віктором і мені здавався він дуже дотепним, веселим, хорошим хлопцем. У шлюбі почала відчувати на собі всі його жарти, мені ставало не дуже від того приємно. А він міг зробити якусь капость і після цього дуже сильно сміятися, говорити “Ну, що класно я тебе розіграв?”
Зараз нашому синові виповнилося чотири роки, чоловіка абсолютно не стає серйознішим, ні після того, як одружився зі мною після, ні після того, як став батьком. З кожним днем мене все більше і більше дратують його жарти. Особливо тоді, коли він зачіпає малу дитину. Віктор не розуміє, що син ще емоційно не сформувався, син ще не розуміє, що це жарти, що це весело, дитина починає плакати. А чоловік після цих своїх таких приколів, починає сердитись та говорити, що не знає у кого це син удався, що дитина абсолютно без почуття гумору. Яке почуття гумору може бути у чотири роки.
Наприклад, вчора син біг і по необережності ударився головою об двері, чоловік одразу почав репетувати, щоб я швидше викликала швидку, дитина розбила голову, у нього мозок тікає. І дитина, мабуть, налякалась більше того крику батька, ніж самого удару. Чоловік сміється, дитина плаче. І це стосується усіх випадків, все, що дитина робить він постійно висміює. Після вчорашнього випадку я наскільки посварилася з ним, що не хочу тепер розмовляти, а він же у відповідь, замість того, щоб зрозуміти свою помилку, навпаки ще й образився на мене.
Тиждень до цього в нас вже була також сварка через його вчинок. Син тоді хотів випити води з пляшки, а чоловік додумався до того, що натиснув її середину і ця вся вода плюхнула дитині в лице. Знову ж таки, дитина плаче, я сварюся, а чоловікові весело.
У мене питання до жінок, які також повиходили заміж за такого клоуна. Чи є взагалі шанс, що ця тридцятирічна дитина колись виросте, чи не варто чекати якихось змін? Я дуже хвилююсь за психіку своєї дитини, мені здається, що я і так дуже довго терплю.