Моя мама просиділа на голодному пайкові майже місяць і все через свою сусідку. Я уже п’ятнадцять років проживаю далеченько від мами, переїхала в інше місто у зв’язку з роботою, тут вийшла заміж, тут народилися мої діти. З мамою я дуже часто спілкуюся, особливо зараз, коли вона стала пенсіонеркою. Знаю, що у неї завжди є бажання зі мною поспілкуватися.
Але місяць тому я зателефонувала до мами, а в неї вимкнутий телефон. За цілий день я додзвонитися так і не змогла тому, набрала її сусідку тітку Тамару. Сусідка сказала, щоб я не хвилювалась, що у мами все добре, просто зламався телефон і, що вона обов’язково допоможе, віддасть його в ремонт. Я сказала сусідці, щоб вона дала мені номер свого рахунку, я її перерахую туди кошти, сусідка сказала, що не потрібно, що розрахуюсь коли приїду до мами. Я ж пообіцяла, що приїду обов’язково в кінці робочого тижня, коли в мене буде вихідний. Я також попросила сусідку, що коли вона буде мати час, щоб прийшла до мами зі своїм телефоном, щоб я змогла з нею поспілкуватися, тітка Тамара пообіцяла, що ввечері мене набере.
Але того вечора мама так зі мною на зв’язок не вийшла. На наступний день, я не хотіла сусідці набридати дзвінками, просто написала запитання, чи бачила вона маму. Тітка Тамара написала, що обов’язково зайде до неї і провідає, щоб я не хвилювалась. До кінця тижня з мамою так і не зідзвонювалася, коли настали вихідні, я змогла вибратись, та з самого раненька поїхала до мами. Мама звичайно була ради мене бачити, але по її поведінці я бачила, що вона якась не така, запитувала, що сталося. Мама говорила, що все гаразд, просто якийсь настрій поганий.
Зазвичай я мамі привожу смаколики, а тоді йду до магазина купувати якісь продукти. Цього разу мама сказала, що їй нічого не потрібно купувати, що в неї практично все є. Я заглянула до холодильника, а там майже пусто. Тож попри мамині протести, я зробила закупівлю. Ще я запитала, як же її телефон, а мама сказала, що повернуть його аж в понеділок. І я попросила маму, щоб вона мені одразу телефонувала, мама пообіцяла. В понеділок увечері, я набрала маму і вона підняла слухавку, я запитала, чому вона мені не дзвонила. Мама сказала, що ходила провідати подругу, не мала часу.
Хоча зазвичай, коли у мами телефон був, ми з нею зідзвонювалися вранці та ввечері. У вівторок така ж історія, я зателефонувала увечері, мама сказала, що вона довго вранці спала, тому не могла мені зателефонувати, а тоді в мене робота, вона не хотіла мене відривати. Я так і не могла зрозуміти, що відбувається з мамою.
І так практично цілий місяць, ми мало з нею спілкувалися. А вже коли мені ця ситуація набридла, я все ж таки приїхала до мами, сіла перед нею і сказала, що чекаю її пояснень, бо не розумію, що сталося, чому, щойно зламався телефон, вона одразу так сильно змінилась. Мама здивовано підняла брови та сказала, що хіба ж не я сказала, що я не маю часу з нею няньчитись і в мене своя сім’я і я не можу весь час відриватися на неї. Для мене, це було чимось дивним, адже таких слів я взагалі ніколи нікому не говорила, я запевнила її, що вперше таке чую.
Тоді мама мені розповіла, що коли в неї зламався телефон, вона пішла до сусідки, та попросила її, аби вона зателефонувала мені. А також, коли йтиме в магазин, щоб занесла її телефон в ремонт, адже у мами моєї болять ноги і вона не може далеко ходити. Сусідка погодилась, проте мені не зателефонувала, сказала, що ввечері зателефонує. А вже ввечері вона так і не прийшла, це, мабуть, був той же вечір коли я просила сусідку. А на наступний день сусідка прийшла, та пояснила мамі, що вона мені телефонувала і начебто я сказала, що я не маю часу з нею няньчитись і в мене своя сім’я і я не можу весь час відриватися на неї, і саме тому, після таких слів мама вирішила, що більше мені набридати не буде.
Я була здивована, а ще більше була здивована, коли мама сказала, що ті продукти, що я їй купила, вона практично не їла, намагалася економити. Адже мама не хоче бути для мене тягарем. Сусідка їй сказала, що я просто не хочу їй говорити це в вічі, а от її діти прямо їй так і сказали, що в них свої сім’ї, свої проблеми і свої витрати, щоб вона розраховувала лише на себе. Почуте мене шокувало, якщо чесно, тоді я сказала мамі, що те, що сказала сусідка, то все вигадки, що, мабуть, тітці Тамарі просто заздрісно, що її діти не приділяють їй багато уваги, а я своїй мамі приділяю. Адже, як говорить мама, її діти приїжджають до неї лише один раз в рік і те ненадовго.
Я заспокоїла свою маму і сказала, що я дуже її люблю, поважаю і дуже за неї хвилююся, що вона завжди для мене була, є і буде важливою людиною. Добре, що ми розібралися в цій ситуації, тепер наступний раз я не буду телефонувати до сусідів. Я домовилася зі своєю шкільною подругою, за окрему плату, що вона буде два рази на тиждень приходити до моєї мами і допомагати при потребі.