Архивы Жизнь - Сторінка 34 з 49 - Розповіді Серця

Продавали будинок і прощалися з ним назавжди. А через двадцять років знову переступили цей поріг. Буває так, що коли ти з чимось прощаєшся і думаєш, що ніколи вже не побачиш того, воно ось так вривається у твоє життя.

Коли мені було дев’ять років я на все життя я запам’ятала сцену, як плаче мама, як батько

Чоловік залишає мене без нічого, бо у нього нове кохання. Я йому пояснюю, що їй потрібні лише його гроші, а він неначе й не чує мене

Пишу сюди з надією почути хоча б слова підтримки, а можливо знайдеться той, хто скаже мені, як я маю

Втративши сина я навіть несподівалася, що матиму його продовження. Свого онука я впізнала одразу, він копія мого синочка. Він мій стимул у житті, він той заради кого я живу

Я хочу поділитися з вами своєю історією, історію свого материнства, яке на жаль закінчилося п’

Донька пробачила зраду своєму чоловіку. А я тепер не знаходжу собі місця, зять став для мене останньою людиною на цій землі. Я не пробачу те, що він образив мою дитину.

Пишу до вас чи то почути пораду, чи просто щоб виговоритись, адже моє материнське серце не на місці і

Виявляється мама так і спланувала, що старшому сину вона віддасть свій власний будинок, а середньому сину будинок в якому ми зараз проживаємо, а я, мовляв, як дівчина маю піти до чоловіка жити. Та батько категорично з тим не згоден

У мене почались проблеми з моєю мамою, і я не знаю як їх вирішити. Якщо чесно, до батька звертатися за

Все життя, моя бабуся, у всьому їй потакала, у всьому догоджала. Коли бабусі не стало, мама хоче, щоб її функції виконувала я. Я ж не можу бавити свою дорослу маму, у мене своя сім’я. Та мама маніпуляціями дістала вже всю рідню

Пишу сюди з надією почути пораду від тих, в кого такі ж відносини з матір’ю як і в мене.

“Поглянь, як твоїй подрузі пощастило, тобі такого ніколи не побачити”, Наталя знизила плечима та сказала “Кожному своє щастя”

Ми з моєю однокласницею Наталею були найкращими подругами, єдине, що в нас було різне це наші соціальні статуси.

А я мовчала, просто сиділа і плакала. Адже ті, на кого була в мене надія не надто раді були мене бачити в себе, а невістка навіть не задумуючись запропонувала мені допомогу. Тепер головне мати час, щоб віддячити

У своїй шістдесят п’ять я залишилася, можна сказати, безхатченком. Це нещ _астя з неба знайшло

Двадцять років чоловік не підозрював,що донька не його. Та довелося відкрити таємницю, щоб донька не наробила біди, через материнську необачність

Нещодавно я прочитала історію матері, яка знає, що її донька вагітна не від зятя. І разом з донькою нестиме

“Краще хай підуть в сільську школу, та виростуть нормальними людьми, як їхній батько, ніж йти в міську школу та вирости такими ледачими книголюбами, як їхня мама та весь її рід.” Я навіть не дослухала тієї розмови до кінця, пішла пакувати речі

Ми те покоління, яке намагається відстояти свої кордони. Я звичайно розумію, що багато хто почне дорікати