Архивы Жизнь - Сторінка 5 з 49 - Розповіді Серця

Дома його б’ю _ть та пpин _ижують, а в школі його ць _kyють вчителі, вони не соромляться при всьому класі пp _инизливо говорити про нього, про його маму, сестру та батька

Правду кажуть, що чужих дітей не буває. Про це я пересвідчилася десять років тому. Тоді старшого сина

А якщо їхньому Сергійкові так сумно, то вони можуть його разом з батьком розвеселяти, а мій Костя не клоун, щоб бути розвагою для брата, а також не цап відбувайло, на якого можна перекинути все

Я ніколи не відчувала, щоб мої батьки ділили мене і сестру, нам завжди все діставалося порівну, ніколи

Я сказала мамі, що він для мене надто старий, мама гірко посміхнулась та казала, що в мене вже був молодий, цей в крайньому разі, хоча б багатий.

Розповім свою історію, це болить в мені уже понад десять років. Я вперше вийшла заміж коли мені було

Мій колишній чоловік тепер мій сват, у наших дітей тепер сім’я. Я рада, що ми породичалися

Про те, що доля зведе мене з моїм першим чоловіком, я навіть не уявляла. Одружилися мої бувши студенти

Після другого столу почалися концерти і головними учасниками були саме високопоставлені гості від наших сватів.

Коли донька сказала, що вона виходить заміж, я за нею раділа, поки не познайомилась з сім’

Коли в мене проблеми, на допомогу приходять друзі, а коли проблеми в моїх родичів то на допомогу приходила я. Більше такого не повториться.

Про те, що мої родичі мною лише користуються, я знала ще з дитинства. Чомусь такий був розподіл, що навіть

Вона знаючи, що він проводить час з іншими жінками, покірно чекає його і при цьому всьому ще й звинувачує себе, бо йому, бач, краси захотілося, а воно не красуня.

Я зовсім нещодавно дізналася дуже неприємну для мене новину, дізналась про те, що чоловік моєї сестри

Трохи підросла і тоді на мене виділили корову, коли я запитувала, чому не можна купити доїльні апарати, батько говорив, що це все примхи, що все життя люди працюють і нічого

Я до сімнадцяти років жила в селі, я з нетерпінням чекала коли закінчу вже одинадцятий клас, щоб втекти до міста.

Я вперше прийшла до сина з невісткою в гості, а мене зустріли з пустим столом. Я навіть образилася

Я завжди вважала, що я знаходжу спільну мову зі своїми дітьми. Оскільки намагалась бути тією мамою, яка

Не любила зустрічі з рідною бабою. Бо вона, в кращому випадку вдавала, що вона мене не помічає, а в гіршому взагалі могла сказати щось погане та образливе у мою сторону.

Про те, що у батьковій родині не хотіли ні мою маму, ні мене, я знала ще з дитинства. Адже не раз було