Я завжди вважала, що ми батьки найкращі у світі. Вони завжди в парі, завжди один одного підтримують. Мені здавалось, що в них взагалі одна голова на двох, адже мама починала говорити, а батько закінчував і так, і навпаки бувало, що батько сказав, що в нього є ідея щодо чогось там, і мама одразу цю ідею оголошує. Вони завжди сміялись, що наскільки вони один одного відчувають. В нашому будинку все зроблено так, як хочуть батьки. Мої бабусі і дідусі ніколи до них не вмішувалися, завжди говорили, що в них своя голова на плечах.
Коли я виходила заміж, то мріяла, що в мене буде така ж сама сім’я, як у батьків. На весілля мої батьки зробили нам величезний подарунок, вони придбали будинок у нашому містечку, це величезні кошти, я їм дуже за це вдячна. Свекри також не залишилися осторонь, повністю оновили нам меблі в будинку. Ми щасливі були з чоловіком, що в нас є свій будинок, що ми можемо бути господарями і жити так, як хочемо ми.
Але уже на третій день після весілля, о сьомій ранку до нас хтось постукав у вікно, на моє здивування – це були мої батьки. Батько запитав чи довго ще ми будемо спати, що така пора надворі, що вже всі люди засадили городи, а ми ще не починали. Дійсно біля будинку була невеличка така діляночка і ми з чоловіком домовились, що ми там зробимо зону відпочинку, невеличку альтанку та місце під барбекю, та ще й гойдалка садова поміститься. Тому я одразу сказала батькові, що ніякі грядки нам робити не потрібно, що ми там уже спланували, він підняв брови та запитав яким місцем ми думали, то навіщо ми одружувались, якщо в нас лише легковажність на думці. Мама його підтримала і сказала, щоб ми не займалися дурницями, а швидше зять виходив до них, а я, щоб готувала їм сніданок. Мій чоловік також був незадоволеним таким візитом, поки я з ним порозмовляла в будинку, виходимо на подвір’я, а мама з батьком уже й грядки відмітили, дещо посадять. Батько взявся за лопату, почав копати, побачив мого чоловіка, гукнув, щоб той швидше йшов йому допомагати. Я почала зупиняти батька та говорити, що не потрібно робити грядки, що ми не маємо садити городини, мама почала одразу також до мене сваритись та говорити, що вони не для себе стараються, а для нас. Що вони самі себе прогодують, а ми маємо вчитися, як правильно жити. Того дня в них нічого не вийшло, адже ми лише пересварилися.
Два дні витримали мої батьки, щоб не прийти. Знову прийшли і знову почали говорити про городину, далі мій батько запитав мого чоловіка, що чому він за цей тиждень, що живе ще досі не полагодив частинку паркану, яка прихилилася. Чоловік він сказав, що обов’язково, як буде вільний час це зробить, тоді батько почав незадоволено говорити про те, що вони все життя складали гроші, щоб подарувати дочці будинок, щось тільки сили і часу потрачено, щоб нам подарувати, а ми такі безсовісні, що ні за чим дивитись не можемо, що ми ледацюги, звикли все на батьків звалювати. Після цього взяв молоток, цвяхи та пішов лагодити паркан. Звичайно таке нікому не сподобається і нам з чоловіком також, ми знову ж таки посварились з моїми батьками.
На наступний день я приходжу з роботи додому і застаю, що моя мама у мене на подвір’ї вже з батьком обрізають дерева та виноград, і знову ж таки мама почала говорити мені про те, що в мене ледачий чоловік, що вже весна в розпалі, а ми досі не зробили весняну обрізку.
Допомогла нам в цьому випадку моя бабуся батькова мама. Вона не була на моєму весіллі, тому, що трішки прихворіла от їй стало краще і вона попросилась до мене в гості. Тож мій чоловік разом зі мною поїхали і привезли її, батькам я про те не сказала, адже сердилась на них за те, що вони не дають нам нормально жити, що всім хочуть керувати. І от яке ж здивування чекало на маму і батька, коли вони прийшли і знову почали розповідати про те, які ми погані господарі. І тут з будинку вийшла бабуся, і от тоді я почула багато чого про своїх батьків. Про те якими вони були в молодості, про те, як мама не вміла варити їсти, і спалила не один десяток каструль, а батько сокирою ледь не порубав собі ноги, адже не міг навіть дрова рубати, ще багато чого цікавого, бабуся розповіла. Про те, як вона їх вчила, проте наскільки вони були молодими і, як вони зараз на нас кажуть, безтолковими. І тоді бабуся сказала батькам, щоб вони навіть і не згадували такі слова, які говорили нам до цього, сказала, що вона забороняє їм взагалі приходити до нас без запрошення. А тоді відкрила нам ще один секрет, виявляється, будинок цей купили не одні мої батьки, що вісімдесят процентів суми було дане бабусею, ці кошти вона отримала за продаж земельного паю.
Уже пройшло більше пів року, а батьки чи то сердяться, чи то дійсно послухались бабусю і без запрошення до нас не приходять, а ми поки, що насолоджуємось тим, що ми самі господарі у своєму будинку.