Я донька бізнесмена і коли вже була у віці, мабуть, шістнадцяти років, батько завжди мені говорив, щоб я добре придивлялась до наречених. Щоб вибирала лише хорошого, перспективного, щоб міг добре заробити, щоб мав гарну освіту. Адже він не видасть мене за аби кого заміж.
Але за іронією долі я закохалася одного з його робітників. Олексій був в його офісі лише по дві години в день, приходив щоранку, слідкував за справністю обладнання. Перевіривши несправності, він одразу ішов з нашого офісу. Я на той час закінчивши навчання в університеті, стажувалася в на фірмі батька. Я знайшла спосіб, як познайомитись з Олексієм і ми почали спілкуватися. Наше спілкування недовго було таємним. Про нього дізнався батько. В дома з мамою вони влаштували мені добрячу промивку мізків, розповідаючи, що звичайний електрик не може бути моїм обранцем. Що батько ніколи не дозволить, щоб його фірма дісталася в руки людині некомпетентній, говорили, що я маю бути уважною при виборі майбутнього. Хоча на той час я у свої двадцять три роки, я вважала, що сама можу вибирати з ким мені спілкуватися. Але після цієї розмови, наші зустрічі з Олексієм стали таємними.
Але батько все ж таки вирішив перестрахуватися, тому сказав, що не хоче, щоб Олексій більше приходив до нашої фірми. Тому особисто поїхав до фірми від якої працював Олексій, щоб там домовитись про іншого спеціаліста, який буде слідкувати за нашим за обладнанням. Яким же було здивування мого батька, коли відкривши двері в кабінет директора тієї фірми, він побачив за столом саме Олексія.
Як виявилося, що Олексій отримавши запит від фірми батька, мав відправити туди працівника, та в того стався якийсь форс-мажор, а інших вільних працівників не було. Тому, щоб не втратити такого солідного клієнта, Олексій поїхав сам. І якби, можливо, не зустрів там мене, то вже б давно у батька працював інший його спеціаліст. Але в той день він побачив мене і зрозумів, що закохався і таким чином, він не відкрив правду, що він директор фірми, так і продовжував ходити до нас як звичайний працівник.
Зараз уже ми десять років, як одружені з Олексієм і завжди згадуємо ті наші зустрічі з усмішкою. Адже якби Олексій не прийшов тоді замість свого робітника, то можливо ми б ніколи не зустрілися. А батько досі виправдовується, що просто хвилювався за моє майбутнє.