Я все життя прожила з бабусею. Так сталось, що мама вдруге вийшла заміж і пішла жити до вітчима, а я ж не хотіла залишати бабусю саму і залишилась в неї. Я на той час ходила до п’ятого класу, то ще школу і друзів мені також не хотілось змінювати. Згодом в мене народилась молодша сестра, я не можу сказати, що ми з нею дуже були близькими. Можливо через те, що росли в різних будинках.
Час промайнув швидко, я стала дорослою, а бабуся на жаль стала дуже старенькою та немічною. Коли я вийшла заміж то поселилась з чоловіком, зовсім недалеко від бабусі. Я весь час її підтримала у всьому допомагала. Сестра з мамою дуже рідко бували в неї в гостях, а вітчим взагалі не знайшов з бабусею спільної мови, тому він з нею не бачився.
Сталося так, що бабусю скосила хвороба, вона була лежачою, то постало питання хто буде за нею доглядати. Мама і сестра, що приїхали до мене на нараду одразу заявили, що так, як я росла з нею все життя, бабуся за мною у дитинстві доглядала, вона мене краще знає, краще до мене звикла, то мушу я її доглянути. Я не була проти.
Але бабуся, не дивлячись на те, що фізично була обмеженою, прекрасно все розуміла. Тому одного дня, коли мама її провідувала, бабуся їй одразу повідомила, що квартиру її ділити не доведеться, адже вона її віддасть мені за те, що я витрачаю на неї сили. Мама звичайно почала протестувати та говорила, що в бабусі є ще одна онука та й донька врешті-решт. Тоді бабуся сказала мамі, що вони її навіть жодного разу їсти не принесли, а квартири хочуть.
На другий день, після візиту мами, прийшла сестра та почала зі мною сваритися, сказала, що невелика проблема дивитись за старою бабусею, мовляв, що їй потрібно, помити, погодувати та серіал включити. Вона також може її доглянути. Я сказала, що я не проти, що відпочину хоча б кілька днів, поїду до батьків чоловіка. Бабуся це все чула і сказала, що вона згодна залишитися з моєю молодшою сестрою. Я планувала провести у свекрів тиждень, але уже через три дні зателефонувала сестра та як ненормально волала в слухавку, що вона не буде доглядати за цією ненормальною старою, що я можу забрати і її, і її квартиру, що вона їй не потрібна. Тож довелося переривати наш відпочинок і повертатись назад до бабусі.
Коли я приїхала то побачила не дуже гарну картину. Квартира бабусі була занедбана, неначе там тиждень не прибирали. Сестра побачивши мене вискочила з квартири і сказала, що її ноги тут більше не буде. А бабуся побачивши мене, почала посміхатися та сказала, що вона цих три дні була найвреднішою старою, яка може лише бути. Бабуся навмисне капризувала, виливала суп сестри на підлогу, постійно відбивалася, коли сестра намагалась її переодягнути та помити. Також навмисне голосно кричала до сестри, капризувала. Я запитала бабусю навіщо вона це робила, а бабуся сказала, що їй не сподобалось те, що мою працю знецінюють.
На жаль, моєї бабусі нема вже третій рік. Я дійсно власниця її квартири. Продавати її не стала, а здала в оренду, адже у самої підростає двоє діток і я розумію, що в майбутньому бабусина квартира мені ще знадобиться. А мама з сестрою зі мною не спілкуються, навіть на п0хорон бабусі не прийшли.