Ми з чоловіком ніколи за двадцять п’ять років шлюбу не сварились. Завжди знаходили компроміс та спокійно вирішували будь-які суперечки. До недавнього часу. Все почалось з його заяв про звільнення з роботи.
Андрій багато часу працював та завжди захоплювався своєю роботою. Він саме з тих людей, які можуть працювати лише на тій роботі, яка їх щиро захоплює і надихає. Саме тому він працював архітектором стільки років.
Його зарплата була значною частиною від нашого бюджету, тому жили ми дуже добре. Майже вся моя зарплата йшла на сімейні заощадження. На свої особисті витрати я собі виділяла пару тисяч. А жили та допомагали дітям ми на зарплату чоловіка.
А нещодавно він заявив, що звільняється та буде займатись своїм хобі — садівництво та городництво. Це в нього завжди дуже добре виходило. Біля будинку в нас буяє гарний сад, квітник, а на городі урожаю навіть в найбільш непложючі сезони багато. Правда і грошей на цю справу йде достатньо.
В той день ми сильно посварились. Мабуть, вперше за всі роки. Мені було навіть дивно, що ми можемо підвищувати голос одне на одного.
Я не розуміла Андрія. Чому він так вирішив? Гроші зайвими і родині ніколи не будуть зайвими. Тим більше, що ми вже люди старші, в нас є вже маленькі онуки. І дітям треба допомогти, і онукам завжди всього найкращого хочеться.
Тим більше на пенсію йому ще рано, бо ж всього шістдесят років. Але Андрія вже не переконаєш. Якщо впреться, то це вже означає, що не змінить позицію. Його така риса вкрай рідко проявлялась, тому я навіть забула про це. А тепер бачу, що він той ще, перепрошую, впертий баран.
Поки ми сварились, він взяв і подав заяву на звільнення. Ну і що вже робити? Нічого не вдієш. Ми з дітьми змирились з таким його рішенням. Тим більше, що ми за життя назбирали достатньо грошей і зробили достатньо інвестицій, щоб отримати можливість жити безбідну, безтурботну старість.
Проте я думала, що старість для нього це вихід на пенсію, коли прийде час, а Андрій цей час вирішив прискорити. Ну нехай. Якщо буде так щасливішим, то я тільки рада. Що вже робитиму? Лише підтримаю, не по іншому.