Хочу поділитися своєю історією, я жінка яку зрадили. Я вийшла заміж за Олега від великого кохання, я знала з перших днів, що не надто він мене і любить. Олег така людина, що він завжди хоче, щоб йому діставалося найкраще. От і я була перша красуня на потоці. І сталось так, що я вибрала саме його. Коли він бачив, що до мене залицяються інші хлопці перед всіма мене запропонував вийти за нього заміж.
Ми два роки не прожили неначе й добре, неначе, все нас влаштовувало. А тоді я завагітніла, через те, що маю спадковість до близнюків, то й народилась у нас двоє синочків. Відповідно, що роди позначились на моїй фігурі, лице все таке ж красиве, мені ж лише двадцять п’ять. А от вага моя зросла значно, дуже велика я стала. Я бачила, що Олег ходить незадоволений, я також була дуже втомлена, синочки вимагали постійної уваги, добре, що моя мама мала змогу мені приходити на допомогу.
Олег же ж кожен день був все більш незадоволений, якщо чесно, я настільки була виснажена малюками, що навіть не звертала на те уваги. Та одного ранку я приготувала сніданок, якраз напередодні приїхала моя мама і вона була з малюками в кімнаті. Тож я мала ту хвилинку аби посмажити йому і собі яєшню. Поставила все на стіл, а він мені говорить :”А, ти, що маєш також все то жерти?”, я оніміла, а він продовжує “Та, ти поглянь на себе, та ти ж неначе свиня. Я раніше вихвалявся, що у мене дружина красуня, а тепер з мене на роботі всі сміються. Навіть запитують чи я розширив двері, щоб ти пролізла”
Від почутого в мене почали текти сльози, я не могла навіть говорити, неначе в ступорі була. А він не зупинявся, він стільки мені наговорив брудних та неприємних слів, а на додаток видав: “А, ти, що думала, що раз я на тобі одружився, бо ти була красуня то тепер вічно буду жити з тобою? О, ні, у мене вже є з ким жити. І повір вона не настільки дурна, щоб довести себе до такого стану як ти. Тож прощавай! До речі, за те, що будеш жити в цій квартирі, зі своїми дітьми, навіть не мрій про аліменти”
На цьому грюкнув дверима й пішов. Коли він пішов я зрозуміла, що моя мама все чула. І знаєте, що? вона не стала мене втішати, вона мовчки пішла по кімнатах, мовчки зібрала мої речі, та речі моїх дітей. Тоді викликала мого батька. А я неначе в тумані, я не пам’ятаю навіть, як вийшла з квартири, як мої батьки забрали моїх дітей, наші речі й мене. Вони повезли нас до себе.
Я, мабуть, добу плакала, мама ж тільки говорила: “Поплач, дитино, поплач, нехай це вийде все зі слізьми, а тоді будеш жити своє гарне життя, таке ж гарне як і ти сама” Потроху я прийшла вже до тями, я розуміла, що в мене на руках двоє шестимісячних малюків. Мама не відходила від мене ні на крок, навіть взяла відпустку своїм коштом.
А що ж мій благовірний, та нічого через два тижні почав шукати зв’язок зі мною. Почав лякати всіма інстанціями, якщо ми не повернемося, говорив, що заявить про те, що я викрала його дітей. Бо, як виявилося, що він своїй коханці потрібен лише як гаманець, а незаконний чоловік, якого потрібно годувати, якому потрібно прати, після якого потрібно прибирати.
Але я вирішила бути непохитною, як би не було мені важко, я подала на розлучення і розділ майна. А також на аліменти. Я дякую Богу за таких батьків, що стали для мене підтримкою, я впевнена, що вони допоможуть мені виростити моїх синочків та стати мені на ноги. Головне тепер в житті, більше не закохатися в такого егоїста як мій колишній. І ще я згодна з мудрістю, що потрібно заходити в той будинок, де тебе чекають, а не в той куди ти хочеш зайти сама.