Хочу почути пораду людей, як правильно вчинити, та донести інформацію до своєї доньки. Річ в тому, що моя донька нещодавно вийшла заміж, пів року тому. На весілля, свати їм подарували будинок, і одразу нам заявили, з таким завищеним тоном, що, мовляв, від них будинок, а від нас меблі та гарний ремонт для молодих.
Ми з чоловіком сім’я не бідна, ми не проти, ми всім забезпечимо, але виявила я один неприємний факт. Моя донька в тому будинку ніхто. І виявила я це зовсім неочікувано. Річ в тому, що моя мама віддала мені свій земляний пай і я пішла до селищної ради аби його переоформити. Там почала говорити про свої буденні справи зі секретарем, а так, як в нас велике селище, практично всі один одного знають. І от я сказала, що займаюся ремонтами у будинку своєї доньки. Секретарка людина зі стажем, людина вже поважного віку, подивилась на мене, посміхнулась та каже: “Ви, не дуже там розганяєтеся, хай спочатку свати хату на молодих перепишуть, а тоді вже будете й ремонти робити” Я здивувалась, а вона продовжує, говорити: “Хату вони їм подарували лише на словах, а по документах вона досі на вашому сватові”. Я була здивована почути таке.
Після тієї розмови одразу подалась до сватів додому і питаюся їх чий же будинок, що подарували молодим. Сваха почала улесливо сміятись та говорити, що неважливо на кому документи, мовляв, хату молодим дали то нехай живуть. Я ж людина зі стажем, тим більше, що донька в мене від другого шлюбу. В першому шлюбі я також колись залишилась без нічого, бо колишній чоловік та колишня свекруха практично викинули мене з будинку, в якому я п’ять років працювала не покладаючи рук. То все ж таки я сказала, що там що хочу бачити документи на будинок, в якому я і мій чоловік, також найняті люди уже три місяці робимо ремонт своїм коштом. Ми з чоловіком уже замовили меблі.
І тут в розмову втрутився сват, він людина гаряча, з дуже таким сварливим характером. Він заявив, що будинок він в будь-якому разі залишить своєму сину, але не зараз, а коли я його не стане. Що, мовляв, він не збирається зараз переписувати будинок на сина, через те, що невідомо чи буде ще його син жити з моєю донькою. Що, мовляв, зараз молодь така нетерпляча, що при першій же сварці починають подавати на розлучення, саме тому він і не спішить. Адже сват хвилюється, щоб його син не залишився ні з чим.
Я тоді сказала, що сватам, що також не збираюся більше докладати нічого в будинку. Адже той будинок не належить моїй доньці, то чому я маю витрачати туди такі кошти. На цьому ми посварилися і розійшлися. Уже пройшло три дні, доньки поки що я сказала, що у нас відпочинок від ремонтів. Вони зараз із зятем все одно живуть на орендованій квартирі і поки що у будинок не поспішають. Але я розумію, що рано чи пізно, мені доведеться сказати їй правду. І зараз я розумію, що ця правда буде настільки неприємною, що хоч би дійсно не дійшло до того злощасного розлучення.