Я матір прекрасної дівчини, яка втекла з-під вінця і вину в тому я відчуваю у собі. Коли моя Оля зустрічалася з Артемом, я за них була дуже рада, вони красива були пара. Все в них було прекрасно, єдине, що мені не подобалось це те, що Артемова матір не бачила в моїй Олі пару для свого сина. Вона переказувала спільними знайомими, що постарається зробити так, щоб син розлучився з Ольгою. На цю тему, я сама особисто розмовляла з Артемом і говорила, що я хвилююсь за свою доньку, я не хочу він зробив їй боляче, я не хочу, щоб вона була нещасливою. Він мене запевнив, що будь-що він не образить мою доньку, адже дуже її кохає і сказав, що обов’язково проведе розмову зі своєю матір’ю. Дійсно розмови від знайомих я перестала чути.
Чотири роки тому Артем поїхав на заробітки, за кордон, аби зробити коштів на весілля. Проминуло, можливо, місяць, можливо, більше до нас завітала Артемова мам, як виявилось не просто, так. Вона прийшла на розмову, серйозно сказала, що Артем зустрів там дівчину і вона вже від нього вагітна, але він продовжує спілкуватися з Ольгою, так, як не знає як їй сказати правильно цю новину. І от вона, як його матір прийшла нам сказати, адже не хоче затягувати і не хоче, щоб її онуки росли без батька. Вона попросила мою Олю, аби вона сама відпустила Артема, та не втручалася в його життя.
Я не можу передати вам скільки було сліз вилито у моєї доньки. Практично три місяці, я не впізнавала її. Я просила, аби вона поговорила з Артемом, вияснила ситуацію, Оля ж лише плакала, а тоді сказала, що вона пробувала з ним поговорити, але він заблокував її номер. Дуже важко пережила вона той період, з того часу промайнуло чотири довгих роки.
І ось у двадцять дев’ять, до моєї Олі почав залицятися хлопець. Я їй сказала, щоб вона нарешті вже взяла себе в руки та була щасливою жінкою. Щоб забула свого Артема, який до речі, за ці роки жодного разу не приїхав у наше місто. І Оля мене послухала, вона почала зустрічатися з Вадимом, він гарно за нею впадав, він з дуже заможної сім’ї, до речі, я не буду це приховувати, я і за це була рада, що моя дитина не буде думати над тим, де взяти шматок хліба. Вадим запропонував їй вийти заміж і знову ж таки я наполягала на тому, щоб Оля йому не відмовила. Я їй приводила тисячі аргументів, тисячі доказів того, що якби Артем її дійсно любив, він би знайшов хвилинку на те, щоб провести з нею цю розмову. Я її вмовила, можна сказати, змусила, вона мене послухала.
І ось наближався день весілля, молоді вирішили, що вони проведуть спочатку реєстрацію, без нікого лише вони. А саме святкування ми мали провести через місяць. Свати замовили велику банкетну залу, мали бути дуже дорогі різні атрибути на весілля. Хоча моя донька сказала, що вона не дівчинка двадцяти років, яка мріє про це. Та все ж майбутні свати наполягали, що, мовляв, єдиний син одружується, вони для нього нічого не шкодують. Я раділа.
Коли настав день розпису, я почула звук дверного дзвінка, відчинила двері, переді мною стояв Артем. Він подорослішав, змужнів, але я його впізнала. Він сказав, що хоче поговорити з Ольгою, я намагалася його прогнати, пояснювала, що Оля сьогодні реєструє свій шлюб. Та він заявив, що йому конче потрібно поговорити з Ольгою. На нашу розмову вибігла Ольга, вона попросила мене, аби я дала їм змогу поговорити. Я не знаю, про що вони говорили, але коли через пів години, я визирнула з квартири, щоб подивитися як моя донька, її не було. Телефон її залишився у квартирі, тож зателефонувати до неї не могла. Почав телефонувати Вадим, адже до реєстрації залишалась година, а я не знала, що йому сказати. Почала відбріхуватись, сказала, що в Олиного друга, якісь проблеми, я дуже сподівалась, що моя донька повернеться, що вона не зробить таку дурість, як повернутись до того хто її зрадив. Але вона не повернулась. Два дні я не знаходила собі місця, майбутні свати також телефонували та питались де моя донька. Вадим також обривав мій телефон та телефон Ольги і вимагав пояснень. А я сама не знала де вона.
І лише на третій день до мене це зателефонував незнайомий номер, я підняла слухавку, це була Оля. Як виявилось вона втекла разом з Артемом. Виявляється, що в той день, його матір прийшла, щоб оббрехати його, адже ніякої нареченої в нього не було. Йому ж вона також зателефонувала, також скинула фото, де Оля сидить з якимось хлопцем. А то був просто прохожий який сидів на лавочці поряд. В парку моя донька сиділа розмовляла телефоном, а той хлопець сидів собі просто у своїх справах. Артемова ж матір сказала сину, що вона неодноразово бачила, як цей хлопець проводить Ольгу додому, як з цим хлопцем вона не раз заходила в якесь кафе. І він повірив, точно так же, як моя Оля, повірила про те, що в нього є наречена. Тобто, його матір розлучила їх на ці довгі роки, але коли вона дізналась, що моя Оля виходить заміж за такого перспективного хлопця, вона пошкодувала про свій вчинок. Адже її Артем за ці роки, попри сподівання матері так і не знайшов собі нареченої. Більш того він відмовився повертатися додому. І саме вона подзвонила до сина і все розповіла, як було насправді.
Я не знаю як складеться далі доля Олі з Артемом. Знаю, що він не спілкується з мамою. Зі мною вони спілкуються поки що телефоном. Адже обоє поїхали до столиці. Мені дещо шкода, що я наполягала на весіллі Ольги з Вадимом. Мені соромно перед ним та перед його сім’єю. Оля ж поговорила з Вадимом, все йому пояснила. Зрештою я сподіваюсь, що моя донька нарешті буде щасливою. Я дуже шкодую, що чужа, стороння людина, втрутилася в долю моєї доньки та практично зруйнувала її молоді літа.