Нас у сім’ї двоє і ми з сестрою Яною абсолютно різні. Я така, як тато, спокійна, урівноважена, я більше аналізую і лише тоді роблю висновки. Сестра, як мама імпульсивна, одразу починає влаштовувати скандали і лише тоді починає розбиратись. Коли ми виросли, ми перестали практично спілкуватися, мені не подобається ця імпульсивність, вона мене втомлює.
Мій чоловік такий же як і я, ми любимо, щось обговорити, про щось поговорити, ми любимо тишу. У Яни сестри чоловік також, такий як вона. Вони завжди кудись їдуть, щось шукають на свою голову, якісь пригоди, завжди в них якісь проблеми, які потрібно вирішувати. Через це наше спілкування зійшлось до мінімуму.
Але ось минулого тижня стався між нами конфлікт. Річ в тому, що мій чоловік доволі таки заможний і може собі дозволити купувати нашим дітям дорогі речі та дорогі іграшки. У сестри трошки похитнулася фінансова стабільність у сім’ї. Зять втратив роботу, знайшов підробіток, але вони не мають на жаль такої можливості як ми. І от я вирішила перебрати речі своїх дітей, їхні не потрібні вже їм іграшки, електронні різні ігри і вирішила віддати їх племінникам, чому ні, речі дійсно дорогі, якісні, незламані, ну ними ще користуватися і користуватись. Між моїми і Яниними дітьми більш ніж п’ять років різниці, мої вже не граються, а її якраз тому віці, що цікавляться.
Я зателефонувала до сестри і сказала, що хочу зробити подарунки племінникам, хочу передати їм ігри своїх дітей та іграшки. Яна почала на мене кричати, що я цим хочу її образити, що я хочу показати, що я багачка, а вона ні. Що своїми подачками я ображаю її дітей, мовляв, що “нате вам використане”. Хоча я намагалась заперечити, вона мене не слухала. На цьому розмова була закінчена.
У мене є сусіди, в яких є діти також молодші, ми з ними гарно спілкуємось, тому я з цими речами пішла до сусідки, запитала чи вона візьме. Чесно признаюсь шкода таке викидати, а продавати в інтернеті не маю часу. Сусідка з радістю прийняла мої подарунки, дуже дякувала, діти її були задоволені. Я була щаслива, крім того, що я дала іграшки, я також їм дала цілу торбу різних смаколиків. А оскільки Яна живе від мене недалеко, в сусідньому дворі і діти сусідки спілкуються з Яниними дітьми. Відповідно, до Яни дійшла та новина, що всі речі своїх дітей я віддала сусідці.
І от вчора до мене телефонує мама, вона була дуже сердита. Вона сварилась, вона сказала, що я геть втратила совість, що я знаю, що мої племінники не можуть собі дозволити купити такі ігри, що я знаю, що у сестри немає зараз коштів, але я роздаю чужим людям добро, а за свою сестру не згадала. Тобто, Яна пожалілась мамі, що я віддала іграшки та речі своїх дітей, чужим людям. При цьому вона не сказала мамі, що я їй їх також пропонувала. Я намагалась мамі пояснити, що я Яні пропонувала, та мама мене не слухає і вважає мене винною в цій ситуації. Якщо чесно, я настільки втомилась виясняти з ними відносини, що навіть не буду намагатися.