Я часто читаю історії та й чую про те, як свекруха і невістка не можуть знайти ладу в одній сім’ї. Ви знаєте у свої літа я стала вже і свекрухою і тещею, і хочу вам сказати, що молоді люди, які приходять в наші сім’ї, вони ще зовсім не мають ніякого досвіду у сімейному житті, на відміну від нас старших. Тому мені здається, що від того як ми їх приймемо, як ми себе поведемо, залежить наше подальше з ним існування.
Донька із зятем живуть далеко, за кордоном, тому з ними бачусь рідко і брати участь в їхньому житті я не маю змоги. А син з невісткою живуть поряд, і хочу вам сказати, що не дивлячись на те, що ми з нею абсолютно різні, ми все ж змогли знайти з нею спільну мову. А чому? Так тому, що я абсолютно виключила критику з нашого спілкування, звичайно я можу поставити деякі питання, запитати чому саме так, і яку б відповідь мені не надали, я нею задоволена.
До прикладу приведу останню нашу гостину у сина. У нього було день народження, двадцять п’ять років, вони вже два роки як одружені, невістка його одноліток. Обоє працюють, дітей ще не мають. Запросили нас з чоловіком, свати мали приїхати, друзі деякі їхні. Відповідно я одразу невістці запропонувала, що я приготую деякі страви, вона погодилась і також сказала, що її мама також буде готуватися. Я знаю те, що моя невістка абсолютно не любить готовити, вона мені про це сказала ще в перший день нашого знайомства, я прекрасно знаю, що всі страви які вони їдять, вони або замовляють або їдуть і самі купують уже готовими. І я її в цьому абсолютно не засуджую, я розумію, що вона цінує свій час, не витрачає його на те, що їй не миле.
Тому на день народження я приїхала з повним багажником різних каструль, казанків, тарілок та таць, все було з домашньою їжею. Сваха також привезла різні наїдки домашнього приготування. Ми з нею здзвонилися й домовилися, хто, що готує. Ви знаєте першим часом свасі було не зручно переді мною, що донька не годуватиме мого сина домашнім. Та з часом я її переконала, що щастя дітей не у борщі з котлетами, зрештою ми з нею може моїх пригостити коли їм закортить домашнього. Як я і знала, невістка коли це побачила посміхнулась і сказала, що тепер тиждень можна економити адже, їжі досить не лише на свято.
Ми виросли в іншому часі, ми виросли з іншими цінностями. Я також була невісткою і прекрасно пам’ятаю коли свекруха мені тицяла моїм носом у кожному страву, у кожне діло яке я робила, не так випрала, не так повісила, не так попрасувала сорочку, не так попрасувала дитячі речі, не так помила посуд. І ось це постійне “не так” мене налаштувало настільки проти неї, що скажу чесно, до кінця її днів я з нею так нормальної мови не знайшла, я цю людину спротивіла. Тому я не хочу повторювати цих помилок зі своєю невісткою кою.
Саме тому я прийняла її такою як вона є. Вона це вибір мого сина і це їхня сім’я. Якщо мого сина влаштовує, то чому я маю лізти і говорити, що не так. Тому хочу сказати всім свекрухам, для того, щоб жити в мирі, в першу чергу зі своїм сином, прийміть його вибір, його дружину і буде вам щастя.