Мені співчувають всі мої заміжні подруги, а мені їх жалко. Краще бути щасливою мамою-одиночкою, ніж нещасною та заміжньою.
У мене не склалося життя з моїм чоловіком. Та й і одружилися ми лише через те, що чекали на сина. А вже за кілька місяців повернулися жити кожен до своїх батьків.
Не змогли ми побудувати сім’ю і мучати один одного лише заради сина ми теж не хотіли. Тоді ми і дочекалися року сина, щоб розлучитися.
Зараз моєму сину шість. За цей час я встигла і з ним позайматися і навчити його багатьом речам, та й собою теж позаймалася.
Я змінила повністю професію, постійно під час декрету вивчала щось нове і вдосконалювала свої знання. Також ми почали вдома всі правильно харчуватися, я складаю для нас збалансоване меню, яке потім і готую. Та й своїм зовнішнім виглядом я також займаюся.
Дивлюся на своїх подруг, які як то кажуть: “щаслива мама та дружина”, і мені їх щиро шкода. Вони виглядають абсолютно нещасливими. Якісь замучені, нічого не встигають. На свій зовнішній вигляд не звертають уваги, хоча до одруження були першими красунями. Та й розмови у них лише про дитяче харчування, підгузки і те, що приготувати на вечерю чоловікам.
Так, я теж готую, теж сином займаюся, але не настільки фанатично ці речі займають мій весь вільний час. Та й мені здається, що одинокі мами куди працьовитіші і проворніші. Я ж змогла все поєднати. І вивчитися, і дитину глядіти, та й працювати онлайн з ноутбука.
Основне, що мій розум не зайнятий лише одними дитячими казками. А мої подруги, от що їх чекає, як вони вийдуть з декрету – вчити все заново, бо на роботі собі ради не дадуть? Чи взагалі до роботи не повернуться, бо чоловік і так добре заробляє? А як раптом щось трапиться з чоловіком, або розійдуться – їм буде надзвичайно важко шукати своє покликання.
Саме тому я їм щиро співчуваю. Вони ж самі на собі ставлять велику крапку і перетворюються у середньостатистичних домогосподарок.
І мені справді дивно, як при зустрічах вони жаліють мене. Наче це мені в житті не везе, бо з чоловіком не ужилися. Наївні вони і смішні. Очевидних речей не помічають.