Пішла я до доньки на день народження, а тепер маю чим нерви собі псувати. Коли моя Оксана п’ять років тому виходила заміж я раділа. Раділа, бо зять і помітно кохав доньку, гарно біля неї впадав, а ще раділа тому, що вона найшла собі пару. Річ у тому, що ми з чоловіком доволі високі люди і донька відповідно також висока. І я трохи хвилювалася, адже розуміла, що не так то легко високій дівчині найти собі пару. Але у свої двадцять вісім вона нарешті вийшла заміж.
А ще вона народила нам онучку, два роки тому. Так от чи то через гормональні зміни, чи то вже й вік дає своє ну, моя Оксанка поправилась на добрячих кілограм тридцять, в нас в сім’ї взагалі немає худих, ну не може людина яка має метр вісімдесят п’ять росту важити п’ятдесят кілограмів. Ми з чоловіком моцні люди і донька вже така як і ми стала, я ніколи на це не звертала уваги, ніколи не думала, що це моя якась проблема.
Минулого тижня, нашій Оксаночці було день народження, ми пішли привітати. Відповідно – подарунки, гості, запитую, а що ж зять подарував, а вона посміхнулася якось так і каже: “Пізно замовив подарунок, ще не прийшов, так, що не знаю, мабуть, сюрприз”. Я думаю ну можливо справді, якийсь там особливий подарунок замовив. Відгуляли день народження, на наступний день запитую за подарунок, бо ж цікаво. Нема ще, два дні прийшло пройшло знову запитую, де ж той подарунок славнозвісний. І тоді донька не витримала і призналась.
Виявилось, що зять сказав, що до тої пори допоки вона не поверне собі ту вагу з якою він брав її заміж, ніяких подарунків не отримуватиме. Мовляв, головною його умовою було до одруження, що його дружина завжди буде стрункою. Я коли це почула, то геть здивувалась, як це так, такий дорослий чоловік і такі говорить. Це ж не хлопчина двадцять років, зятю, на хвилиночку, вже майже сорок. Він би мав розуміти, що таке жіночий організм, що таке зміни при материнстві, тим більше що донька зараз досі в декреті, годує грудьми, онучка дуже жвава дівчинка, непосидюча, а ще вона погано спить, тобто донька вічно недосипає.
І тепер я не знаю, поговорила з донькою і так мені зле на душі, не знаю навіть як їй зарадити. Ще на свою біду додумалась я поговорити з свахою, сказала і що ви думаєте, сваха каже “Ну, що ж Оксана ваша дійсно дуже стала здоровою, нехай би трошки скинула ваги, а то сину з нею встидно на людях”.
А тепер я думаю, чи потрібен донечці такий чоловік який любить її лише худою. А якщо, не дай боже, вона захворіє, що тоді він співатиме? Скаже, що він хоче лише здорову, а хвора не потрібна.