Я була з тих дівчаток, які не мліють від погляду на маленьких пухнастих кутиків. Я взагалі не вважала котів чимось надзвичайним і милим, чи чимось необхідним на цій землі. До собак я ставилась більш поблажливо, а от коти, якщо чесно, навіть трішки я їх недолюблювала. Та у свої двадцять вісім я зустрілася з ситуацією, яка просто перевернула мій світ.
Вийшовши на прогулянку, я пішла до парку, йшла не поспішаючи, слухаючи музику в навушниках. І тоді, прямо перед моїми очима, осталася дуже неприємна ситуація. Прямо на парковій доріжці пробігало малесеньке біле кошенятко, мабуть, хтось викинув. Я завжди не розуміла тих людей до речі, які заводять собі кицьку, а коли вона народжує, то кошенят вони просто викидають. В результаті вони стають безпритульними та жахливими. Так видно сталося і з цим кошеням, адже дорослої кішки ніде не було видно, а воно маленьке, мабуть, місяців зо два, зо три, не більше від роду. Кошеня просто чеберяло, а на зустріч мені йшов чоловік, який тримав на повідкові собаку, доволі великих розмірів. І ось цей пес прямо перед моїми очима зубами хапнув це кошенятко, просто здалося, що він його перекусив навпіл. Господар одразу дав команду і пес виплюну кошеня, і що ви думаєте, господар просто переступив через нещасне біле тільце і пішов далі. А я заклякла, я не могла зробити навіть жодного кроку, але все ж наважилась, я підійшла і побачила, що воно живе, так воно живе, але видно добряче постраждало, адже на ньому була видно кров. Я пересилила свою відразу до котів, підняла його на руки і помчала до найближчої ветиринарної лікарні.
Діагноз був невтішний, багато пошкоджень у маляти. Це була кішечка. Зі мною спілкувались так, неначе я господиня цього кошеняти. Мені розказували, що потрібно, як потрібно лікувати і сказали, що у ветклініці вона побуде недовго, а тоді потрібен у дома за нею гарний догляд. А я чомусь не могла сказати, що я не господиня, що я просто проходила повз.
У в той день почалася моя з нею спільна історія, з того часу минуло уже три місяці, моя Катрін виросла. Вона прекрасна, білосніжна, ніжна кішечка. Я не можу сказати, що я почала любити котів і бути у захваті від них. Ні, вона єдина кішка, яка пробралася у моє серце, вона єдина кішка, яку я згодна цілувати, обіймати, годувати та гладити її білу прекрасну шерсть.
Для чого я розповідаю цю історію? Для таких господарів собак, які заводять собі тварин і розказують всім, як вони їх люблять. Ні, ви їх не любите, якщо ви своїх домашніх улюбленців не вчите, не займаєтесь ними, і можете ось так, байдуже переступити через понівечене тільце, то ви не любите тварин. Задумайтесь над цим.