Нещодавно я прочитала історію матері, яка знає, що її донька вагітна не від зятя. І разом з донькою нестиме цю таємницю через життя, в надії, що ніхто не дізнається. Це надихнуло мене написати вам свою історію, адже я також колись стала зрадницею і також народила дитину не від свого чоловіка. Про це знала лише я. Я сама собі сказала, що ніхто нічого не дізнається, нехай буде вже як буде. І я так жила з надією, що дійсно моя таємниця буде лише моя. Та пройшло двадцять років і моя таємниця проявилася назовні.
Сталось це непередбачувано, тоді двадцять років назад, я молода юна дівчина, гуляла на весіллі у своєї подруги. Чи то вино кружило голову, чи літні пахощі трав, але сталось так, що ніч я провела з Василем. Я знала, що в нього є наречена Ольга і що в них через два місяці весілля, я прекрасно розуміла, що в наступного тижня моє весілля. Але доля склалась так, що ні його Ольги, ні мого Миколи в той вечір не було поряд. На ранок ми прокинулися вдвох і домовились, що забудемо це назавжди і на тому розійшлись.
Мабуть, ще перших років п’ять я дуже себе картала, адже мій чоловік мене дуже сильно любив, я переживала про те, що хтось колись та дізнається мою таємницю. Народилась моя красуня Анастасія, донечка вилита я, за що я дякувала Богу. Адже всі в ній бачили лише мої риси, я ж коли вдивлялась то чітко бачила – погляд василевий, та я мовчала. А далі життя завирувало я і заспокоїлася, з Миколою в нас не народилось спільних дітей.
Минуло двадцять років, я помітила, що моя Анастасія змінилась в поведінці, ходить вся така окрилена, задоволена, я й радію, адже виросла моя дівчинка, почала її розпитуватись, а вона все відмахується рукою. А тоді зізналась, каже: “Мамо, я зустріла хлопця, він мій одноліток, звати Максим, ти ж знаєш, він приїжджає до нас в село, до бабусі своєї Галини”. І ось тоді мене наче блискавкою понизило, адже Галина – це матір того самого Василя, доньчиного батька. Я знала, що Василь з Ольгою одразу після весілля в місто переїхали, знала, що в них народився син. Різниця між нашими дітьми всього кілька місяців. І ось минуло двадцять років і наші діти зустрілися, я місця собі не знаходила, я не знала як розповісти доньці те, що той в кого вона закохалася – її брат. А ще я навіть не могла уявити ті наслідки, які чекають на мене коли моя таємниця відкриється.
Місяць я не знаходила собі місця, а тоді у Василя була відпустка і він приїхав до матері. Я не знайшла нічого розумнішого ніж піти до тітки Галини, неначе провідати, а там і на Василя надибала, сказала йому, що є термінова розмова, він сказав і ти за село в сад. І я пішла, прийшов він, я розповіла йому все так, як є. Розповіла про те, що моя Анастасія його донечка й про те, що вони з його Максимом зустрілись. Ми вирішили діяти негайно. Максим та Настя якраз були на ставку з усією молоддю, я зателефонувала донці та попросила прийти туди ж в садок разом з Максимом, вони були здивовані коли прийшли обоє побачивши мене і Василя разом. І тоді я наважилась розповісти доньці правду, діти слухали та не могли повірити своїм вухам. Я бачила як плаче донька, мені було її безмежно жаль, я просила її аби вона не розповідала про це Миколі, адже знала, що навіть через двадцять років він не зможе простити мені тієї зради.
Але не втрималась моя Анастасія, не втрималась. Дома почала зі мною зі мною скандалити, почала говорити мені про те, що я зламала її життя. А я навіть не знала, що відповісти доньці, якраз Микола повернувся з роботи. Почув нашу розмову й зрозумівши її суть, він просто зібрав свої речі, залишив все будинок, в будинку, все-все що наживав зі мною двадцять років, і сказав мені, що такої підлості він від мене не очікував, поїхав геть. А ще через тиждень до мене прибігла тітка Галина, сварилась, кляла, кричала і сказала, що я негідниця, що втрутилася в чужу сім’ю. Виявляється Максим також розповів матері про ту зраду і Ольга подала на розлучення з Василем.
Від цієї події вже пройшло чотири місяці, кажу чесно, я не знаю від кого я втікала чи від зневаги людей, чи від себе, але я зібрала речі, звільнилась з роботи та поїхала на заробітки за кордон. Тут серед чужих людей, я переживаю наслідки своєї зради. Правду кажуть, що рано чи пізно, все таємне стає явним. Тому, як би ви не зберігали свої таємниці, прийде слушний час і слушна година й доведеться відкрити всі карти.