Малі діти, малі проблеми, а чим вони стають старшими, тим більше проблем і непорозумінь з ними. Я мама трьох дітей, все життя ми з чоловіком працювали над тим, щоб діти не відчували себе обділеними. Ми завжди ділили на них все порівну, самі ми з ним виросли також багатодітних сім’ях, тому знаємо, що це таке коли, кому щось не вистачає.
Час вплинув швидко і от наші три доньки-красуні повиходили вже заміж і навіть понароджували онуків нам. Старша та молодша заміж вийшли трошки вдаліше, чоловіки в них заможні, дівчата живуть в достатку. Старша навіть може собі дозволити не працювати на роботі, чоловік забезпечує її та дітей у всьому. Відпочивають, їздять по курортах, побували вже в кількох країнах. Молодша хоч і працює, але також має гарний достаток, не мають ні в чому потреби, квартира велика два автомобілі. А от середня вийшла заміж за хлопця з бідної родини, живуть у нашому селі. Не скажу що між собою живуть погано, ні, він дуже добрий, він працьовитий, він нам перший помічник, адже міські зяті не так біжать на допомогу, як цей сільський, що живе неподалеку від нас.
Але хвилювало нас з чоловіком те, що середня донька жила біля свекрухи. Сваха має трохи сварливий характер, тому весь час в сім’ї середньої доньки сварки. Сваха навіть до нас дзвонить іноді розповісти, що наша донька щось не так робить. Ми довго думали з чоловіком, як же допомогти дитині, пропонували перейти до нас, та зять не хоче, бо каже що з одних приймів у інші. І от ми з чоловіком довго думали і вирішили, що продамо пай земляний, який маємо та віддамо доньці середній, щоб вона купила собі будинок. До того ж знаю, що зять працюючи у місцевого відкладає гроші на будинок. Подумали, вирішили так і зробили.
І ось тут почалися проблеми у нас із нашими двома доньками старшою та молодшою. Вони, замість того, щоб порадіти що їхня середня сестра нарешті вже має свій будинок, нарешті має свій куток, стала господинею, почали надзвонювати до нас з претензіями. Мовляв, ви продали пай, де наша частина грошей?
Я їм пояснюю, що, діти, така ситуація у вашої сестри склалась, їй потрібна була допомога, а молодша каже: “Тобто якщо у мого чоловіка гарна зарплата і в мене то мені вже допомога не потрібна, мені потрібно що, без роботи сидіти? Тоді ви мені будете помагати. Старша також каже: “Яка вам різниця скільки в мене грошей, даєте одній то давайте іншим.”, при цьому що старший вже тридцять шість років, не маленька ж дитина.
Я їм пояснюю, що, діти, така ситуація у вашої сестри склалась, їй потрібна була допомога, а молодша каже: “Тобто якщо у мого чоловіка гарна зарплата і в мене то мені вже допомога не потрібна, мені потрібно що, без роботи сидіти? Тоді ви мені будете помагати. Старша також каже: “Яка вам різниця скільки в мене грошей, даєте одній то давайте іншим.”, при цьому що старший вже тридцять шість років, не маленька ж дитина.
Якби мені колись хтось сказав, що я потраплю в таку ситуацію ні за що б не повірила. Адже мої доньки завжди були дружніми, одна одній завжди всьому допомагали. А тут така колотнеча, я вже не знаю, що робити. Мій чоловік на обох розсердився, нагримав і сказав, що не буде навіть спілкуватися з ними, що вони не малі діти і це наша справа кому, що вділяти. Я хвилююся за середню доньку, адже вона вся на нервах, якщо раніше через свекруху, то тепер через сестер. Хвилюється за те, що вони з мене вимагають грошей. Я не знаю, як порозумітися з доньками і як пояснити їм ситуацію, що дорослим дітям допомагають не порівну, а допомагають тому хто має більшу потребу.