У мене є проблема і вона в тому, що мої онучки ніяк не можуть розділити мою квартиру. Колись я народила двох донечок, одну за одною, рік різниці. Я все тішилась, що вони в мене однакові майже. Коли мої дівчатка повиходили заміж, то вони подарували мені по онучці та так сталось, що між дівчатами онучками різниця лише пів року.
Мої онучки Леся та Ліля росли разом, разом ходили в одну школу, адже доньки жили недалеко одна від одної. Я тішилась, адже хотіла, щоб мої онучки були кращими подругами. Час пролетів швидко, закінчили мої дівчатка школу і вирішили поступити в один університет. Поступили вони, але оскільки уже їм було по вісімнадцять років їм хотілося бути дорослими й от тоді вони вирішили, що вони будуть жити окремо від батьків.
От тоді стала в пригоді моя однокімнатна квартира, що зосталась колись мені від моїх ще батьків. Вирішила я пустити онучок туди пожити, хоча до цього там жили мої квартиранти. Я яка працювала у свої роки, та все ж мала непоганий заробіток від тієї квартири, але ж рідні внучки куди ж подінешся, пустила жити.
Вони дуже щебетали, були задоволені, “Бабусечко, бабусечко, дякуємо тобі” – я і раділа, думаю ну вже якось я там зекономлю на собі, аби онучкам добре. Час минав, дівчата вчились, а я собі й не навідувалась на квартиру.
Та якось до мене зателефонувала моя сусідка і сказала, що в моїй квартирі постійно галас, що ночами дівчата веселяться, що приходять компанії. Коли я телефонувала, вони обидві запевняли, що то просто одногрупниці приходили, але вони довго не засиджуються. Просто посміялись трішки, послухали музику та й все. Та я вирішила перевірити, якось поїхала до онучок в гості. Боже, я ж не можу вам і передати, люди добрі, не квартира, а суцільний безлад. Від побаченого очі вилізли на лоба.
Я одразу викликала на квартиру своїх доньок. Добряче ми тоді посварились. Я на них нагримала, адже не мало коштів я вклала в той ремонт, не мала могла б заробити на тій квартирі. Але ж пустила онучок, а вони в тії таке створили, навіть сантехніка у деяких місцях поламана, пральна машина виявилась також зламана, а хіба ж я можу придбати нову.
Доньки на мене образились так і не зрозуміли чому я гримаю на їхніх доньок. Образилась настільки, що наступного вже дня привезли мені гроші, по десять тисяч кожна. Сказали, що вони навіть не очікували, що я буду з онучок, з рідних кровиночок брати гроші на ремонт квартири. Хоча я ж з них не вимагала, але указала на сантехніку поломану, пральну машину поламану, навіть стіни в кімнаті були просто розмальовані.
З того часу минуло вже чотири роки. Ми мало почали спілкуватись. Доньки та онучки лише зрідка мені телефонують, аби запитати як моє здоров’я. Я вже два роки як на пенсії, квартиру я свою звичайно відремонтувала та запустила нових туди квартирантів. Маю непоганий прибуток до пенсії, адже все ж таки важко в наш час, лише на комунальні скільки потрібно грошей.
Так ось два тижні тому прийшла до мене старша донька і повідомила, що її Ліля виходить заміж і оскільки їм немає де жити, то вона попросила аби я пустила онучку з чоловіком на квартиру. Я обіцяла, що подумаю.
А через два дні після того прийшла молодша донька і повідомила, що її Леся також зібралась заміж і також молодим потрібна квартира. І тоді я знову сказала донькам, що я відмовляю онукам, щоб не ображати хоча б одну з них.
І доньки, і онучки здійняли ґвалт, почали мене звинувачувати в жадібності та просили зробити свій вибір. То я їм сказала, що квартирантів виганяти не буду. А оскільки я також проживаю в однокімнатній квартирі, доведеться їм чекати поки мене не стане. А вже тоді розділять, одній дістанеться одна, а другий друга квартира.
І доньки і онучки настільки образились, що навіть не запросили мене на весілля. І ось тепер я задумалась, тобто коли потрібно їм квартира, то я їм також потрібна, а коли я їм відмовила, щоб не образити якусь одну із них то навіть на весілля мене не покликали.
Що далі буде навіть не знаю.
Мої онучки ніяк не можуть розділити мою квартиру. Доведеться їм чекати поки мене не стане. А вже тоді розділять, одній дістанеться одна, а другий друга квартира.
