Минулого місяця син приніс додому маленьке цуценя, красиве таке схоже на лабрадора. Очі в сина просто світилися від щастя.
– Мамо, поглянь кого я знайшов. Ми ж його не виженемо, правда?
– Але це, мабуть, чужий песик і його шукають господарі, ти де його взяв?
– У дворі, він сам до мене прийшов. – запевнив мене син.
Та все ж довелося переконати його, що потрібно шукати господарів. Попросила старшу доньку піти з сином у двір. Синочок, мабуть, сподівався, що господарів не знайдуть, але буквально через пів години діти повернулися додому без песика. Син тримався з останніх сил, а щойно переступив поріг будинку з очей хлинули сльози. І він побіг до себе в кімнату.
Я спочатку не йшла за ним, хотіла, щоб він трішки дав волю почуттям. А коли все ж пішла до нього то від подиву заклякла на порозі його кімнати. Син сидів посеред кімнати, а перед ним стояли розкладені різні іграшки для собак, ошийник, та навіть маленька мисочка для собак. Донька, що йшла за мною слідом прокоментувала.
– Ну нарешті ти дізналася куди він витрачає свої кишенькові гроші.
Син швидко все сховав і навіть вечеряти в той день не вийшов. Я ж до пів ночі не могла заснути, згадувала своє дитинство. Я у його віці також тягла додому кішок і собак, та все це безжально летіло за двері. Мій батько взагалі не любив тварин. Я ж заприсяглася собі, що коли виросту то у мене буде десять собак, а працюватиму я у притулку для тварин. Як же швидко ми зраджуємо своїм найщирішим мріям. І більш того ми ще знищуємо мрії своїх дітей.
Наступного ранку мого сина розбудив не будильник, а його новий друг. Що скавчав та ліз до його носика, щоб лизнути. Я не можу передати словами тих емоцій які переживав мій син. Це варто було просто побачити.
Нехай маленьку мрію сина та я допомогла втілити в життя. А можливо не лише синову мрію, а й свою. Від того на душі приємно і затишно, згадайте свою дитячу мрію та втільте її в життя.