Чому сучасні бабусі – не вважають себе бабусями, а просто незалежними жінками? Це питання виникло в мене коли я стала мамою.
Моя мама народила мене коли їй лише виповнилося вісімнадцять. Тобто зараз мені двадцять п’ять, а мамі сорок три. Я завжди гордилася тим, що у мене така молода мама. Вона завжди була активною, завжди в русі. Батька я свого ніколи не бачила, він покинув нас з мамою коли мені ще й року не було. Тому я росла з мамою і бабусею.
Уже маючи мене мама подала заяву до училища, а далі в неї був інститут. Бабуся гордилася, що в неї така цілеспрямована донька.Багато часу я була саме з бабусею, тому що мама мала прилаштуватися в житті. І мама таке змогла багато чого досягти, вона має хорошу освіту, зробила гарну кар’єру, фінансово вона незалежна ні від кого. Заміж вона не вийшла, хоча має залицяльників.
Мама завжди мені говорила, що я маю бути незалежною, що маю мати освіту і роботу. І я гарно вчилася, сама вступила на б’юджет до ВНЗ, тепер маю диплом юриста. Але не працюю, тому що вийшла заміж та народила синочка. Ось тут я і зрозуміла у чому мінус молодої бабусі. Моя мама не хоче вважати себе бабусею. “Я не бабця, те, що ви захотіли бути батьками не значить, що я хотіла стати бабцею.” – заявила мені мама.
Ще на весіллі, коли дарувала нам квартиру мама сказала, що це її внесок у наше подружжя, а далі у нас своя течія, а у неї своя, і кожен має плисти по життю у своєму напрямку та зі своєю швидкістю. Тоді я не придала цьому значення.
Але рік тому я народила сина Андріана, дитина мене просто вимотує, сил немає ні нащо. Чоловік працює понаднормово, щоб родина була забезпечена, лише на вихідні він вільний. Його батьки живуть далеко в селі, вони вже в віці. Тому не мають змоги допомагати нам. Єдина людина до якої я можу звернутися це моя мама, але їй ніколи.
Коли я попросила її посидіти з онуком хоча б в один вихідний то отримала відмову. ” Я весь тиждень працюю, тож маю відпочити, а не з малою дитиною няньчитися. Ви народили, ви й бавтеся, на то ви й батьки. А я ще молода, я також хочу насолоджуватися життям.Ви чим думали перед, тим як народити? Чи ви для мене народжували? Якби я хотіла поняньчитися, повірте я б собі народила.”
Я не можу сказати, що вона не любить мене чи мого сина. Адже вона періодично цікавиться нашим життям, у мого сина найкращі іграшки та одяг який йому купує саме моя мама. На річницю нашого весілля мама подарувала нам автомобіль. Але інколи мені хочеться все те обміняти на її допомогу по догляду за Адріаном.
За весь рік мама лише один раз посиділа з онуком, коли мені потрібно було в лікарню. А як тільки мій чоловік відпросився з роботи та приїхав додому, мама одразу пішла у своїх справах.
Я знаю, що зараз багато хто стане на сторону мами, мовляв, ви батьки, народили для себе. Але ж у свій час нас також народжували для себе, а в основному більшість виховувалася бабусями. Я прекрасно пам’ятаю своє дитинство, де мама постійно біжить у справах, а я залишалася з бабусею. То чому ж сучасні бабусі не хочуть допомогти з вихованням онуків, так як і їм колись допомагали їхні батьки.