Я не знаю чому, можливо, щось у мені не так, як в інших жінках, але я дійсно ніколи не відчувала ревнощі. Я відчувала огиду. Після того, коли одружилися, то Денис обіцяв золоті гори, чи не щодня наспівував про своє кохання. Але на п’ятий рік після весілля, його пісня закінчилась. Я почала помічати зміни в його поведінці, він став закритим від мене, відчуженим. Інколи був дуже сильно роздратований, коли я ставила якесь питання.
У нас, у цей час, підростали двоє синів Марк та Платон. Близнюки дуже бешкетливі, тож я не мала з ними вільного часу. Я зрозуміла, що в чоловіка хтось з’явився, в один день. Адже він сказав, що не може виспатися зі мною на одному ліжку, тому буде спати у вітальні. Я одразу запитала його прямо, чи в нього хтось є, він спочатку задумався над відповіддю, а тоді сказав “Так”. Я ж сказала йому, що йому не потрібно жити в вітальні, це його квартира, яка дісталась йому від батьків, тому я не буду перешкоджати його щастю.
Можливо, він був здивований такої відповіді, адже після того, він ще кілька хвилин стояв на одному й тому самому місці і не знав, що йому сказати. А я збирала свої речі. Добре, що хлопці в цей час були в садочку. Денис запитав куди я йду і запропонував допомогу мені, адже багато речей в мене і дітей, ще й іграшки. Я посміхнулася, сказала, що свої речі перевезу сама, а діти – це не лише мої, це його також і перевозити їх до своїх батьків, які мешкають в однокімнатній квартирі, я не збираюсь. У нього просторе житло, тут гарні сучасні ремонти, дітям тут близько до садочка. А я, як матір погоджуюсь виплачувати йому аліменти та забирати дітей на вихідні та свята.
Це його дуже розсердило, він почав кричати, що я не сповна розуму, що мені абсолютно байдуже на його зраду, що я, мабуть, його не кохала ніколи. Я сказала йому, що я дійсно не відчуваю ревнощів, я відчуваю якусь відразу, мені бридко і гидко, навіть уявити, щоб він до мене доторкнувся. Коли він це слухав, його здивовані очі лізли на лоба, Я ж сказала йому, що краще я поцілую тепер жабу, ніж залишуся з ним в одному приміщенні.
Після того, я взявши речі я зайшла в садочок до синів, в них якраз була прогулянка. Хлопцям, я сказала, що мені потрібно на кілька днів поїхати у справах, а вони в цей час залишаться з татком. І можливо в них буде татова подружка, але я, як мама дозволяю їм робити все, що вони забажають, слухатися чужу тітоньку не обов’язково.
Перших три дні все було спокійно, дітей я провідувала під час обідньої прогулянки в садочку. Вони звичайно запитували коли я вже повернусь додому, я їм нічого не обіцяла. А на четвертий день, до мене зателефонував чоловік. Він намагався щось пояснити, він намагався достукатись до мене як до матері, просив, щоб я його зрозуміла і повернулась. Говорив, що він все зрозумів, обдумав, що крім мене йому ніхто не потрібен.
Я ж сказала, що я також обдумала і зрозуміла, що крім дітей мені також ніхто не потрібен. А він може бути вільним. Після того я приїхала до нього у квартиру, аби перевести звідти речі, свої та своїх дітей в орендовану квартиру, де б я могла жити зі своїми синами. Сусідка мене зустріла та розповіла про те, як коханка мого чоловіка втікала та кричала на весь під’їзд про те, що з такими дітьми неможливо жити, що вона не підписувалась на те, щоб бути мамою одразу двом вреднючим малюкам. Я сміялась з цієї історї.
Уже пів року як я проживаю зі своїми дітьми. Чоловік ще досі робить спроби помиритись, але такого шансу в нього не буде. Адже я людина яка не підбиратиме після когось використане, то бридко.