Коли понад десять років тому у жовтні моя донька прибігла до мене в халатику та кімнатних капцях, я була здивована. Донька плакала і не могла сказати слово, лише коли я її заспокоїла та відігріла вона змогла пояснити, що чоловік її, який прийшов додому не зовсім в адекватному стані, по чувши від неї претензії, просто виштовхав її з квартири роздягнуту і сказав не повертатись. Коли вона намагалась до нього достукатись, він почав погрожувати їй фізичною розправою. Я ж сказала доньці, щоб вона навіть не здумала після цього повертатись до нього.
Тієї ночі, до самого ранку ми не спали, адже зять постійно зателефонував до неї та до мене. Розповідав мені різні непристойні речі про мою доньку та розповідав, що він з нею зробить і, що з нею станеться якщо вона залишиться без нього, і останні його слова були такі, що без нього вона сидітиме на смітнику та шукатиме шматок хліба. Я сказала доньці, що я забороняю їй навіть думати про те, щоб після цього повернутись до цього бидла. Так, бо він не чоловік, він останнє не виховане бидло, бо чоловік не дозволить собі таке говорити про жінку, тим більше її матері.
А вже на наступний день зять стояв у нас під дверима з величезним букетом квітів. Він на колінах благав мою доньку пробачити йому і обіцяв, що з того дня алкоголю в його житті не буде, і, мабуть, якби не я, то моя б донька його пробачила. Але я його прогнала, я сказала, що викличу поліцію, підняла ґвалт і вийшли сусіди, які його виштовхали з нашого під’їзду. Доньку я чатувала, я взяла відпустку, щоб бути поряд з нею постійно.
Її речі, з його квартири, допомогла мені забрати моя подруга, яка працює в поліції. Я щодня переконувала доньку в тому, що вона гідна кращого, що такий “недочоловік” не для неї. І вона змогла те пережити. Так, їй було важко, я бачила як вона ламає себе, але я на то й матір, щоб бути поряд. Уже за рік, вона не згадувала його. Я бачила перед собою таку ж веселу, життєрадісну мою дівчинку, яка була до заміжжя.
А ще через рік, я вирішила, що їй потрібен достойний чоловік, той який її берегтиме, леліятиме і кохатиме, той який оберігатиме її спокій і ніколи не скривдить. Я щодня молила бога про те, щоб посла їй таку людину. Мабуть, мої молитви почули, бо кажуть, що материна молитва найсильніша. Донька зустріла свого нинішнього чоловіка, він був старший від неї на п’ять років. До цього вже був одружений, але не склалось, дружина втекла з іншим з країни. Він був дуже галантним, вихованим, красивим, а ще в додачу і не бідним. Я була рада, коли донька погодилася на те, щоб вийти за нього заміж. І зараз я щаслива матір і щаслива бабуся, двох прекрасних онучок. Моя донька живе з чоловіком, як за кам’яною стіною, він дійсно той, про якого я молилася і просила для неї. Я бачу, як вона розквітла, я бачу яка вона стала ніжна та спокійна.
А зовсім нещодавно я поверталася з базару і знаєте кого ж я зустріла, свого першого зятя. Одразу згадала його слова про те, що моя дитина буде сидіти на смітнику і шукатиме собі шматок хліба, а як виявилось, що на цьому смітнику живе зараз він. Він стояв біля однієї з яток і перебирав товар, який викинули продавці, через його непригодність. Я не знаю чи він мене помітив, мені не цікаво. Головне те, що його слова повернулись йому, а не пішли до моєї дитини. Тому перш ніж кинути комусь образливе слово, подумайте, чи не повернеться воно вам бумерангом.