Коли я чула приказку, що не все те золото що блищить, то спочатку не зрозуміла її значення, лише згодом повністю прийшло те розуміння. Коли я навчалась на третьому курсі, то як я всі дівчата з нашого потоку була неймовірно закохана у Юрія. Він був красенем, він був розумним, галантним також не секрет було, що він із багатої сім’ї. Викладачі пророкували йому велике майбутнє і всі бачили в ньому майбутнього генія. Всі дівчата були закохані і хотіли, щоб він обрав саме їх, я ж вважала, що шансів немаю, тому просто тихо мріяла про нього. Але він чомусь звернув увагу на мене, я була неймовірно щасливою, була на сьомому небі від щастя.
Тож коли Юрій запропонував мені зустрічатися, а згодом вийти за нього заміж я звичайно погодились. Подруги всі говорили як мені неймовірно пощастило і красивий, і багатий, і настільки вихований. Я теж на те сподівалася, але уже через тиждень після весілля, я побачила його справжнє обличчя, він виявився тираном та людиною, яка абсолютно не терпить запереченнь. Коли я запитала його, чому він обрав мене в дружину, він сказав, що я найменше з всіх за ним бігала, а він не звик, щоб йому відмовляли, саме тому.
Вперше він підняв на мене руку, після пів року нашого спільного життя. Я одразу вирішила подати на розлучення, зібрала речі й поїхала до батьків, але мама одразу сказала мені, щоб я поверталась до чоловіка, щоб я була мудрою жінкою, що з часом я навчуся як зберігати сімейне щастя та сімейний спокій. Мама говорила, що так живуть всі, що вона також батька терпіла, але ще й в бідноті, а я живу в достаткові, тож нічого страшного. І це була велика моя помилка, я повернулась до нього, він не обіцяв мені того, що такого не повториться, не говорив, що він не ображатиме мене, але сказав, що йому пощастило з тещею.
Через рік після наших відносин, нас запросили на один банкет, чоловік випив взайвого, тому, коли ми поверталися додому, то викликали таксі. Ще в машині він почав виражати до мене агресію, коли таксистові набридло слухати п’яну лайку Юрія, він попросив його заспокоїтись. А для чоловіка то був ще один привід, він сказав, що я навмисно викликала це таксі і, що мабуть це мій коханець. А після того він на мене намахнувся.
Водій зупинив автомобіль, відкрив двері і просто викинув з салону мого чоловіка, а тоді сів за кермо і різко помчав вперед. Якщо чесно, я дуже злякалася, не за чоловіка який залишився там, посеред дороги, а за себе, адже ми їхали дуже швидко. Згодом ми зупинилися і водії ввімкнув світло в салоні автомобіля, повернувся до мене і запитав: “Наталю, а навіщо він тобі ти ж така хороша дівчина, невже тобі подобається таке відношення, хіба ж ти не заслуговуєш на багато краще ставлення?”.
І тоді у водієві я побачила свого однокласника Руслана. Руслан був спокійним, тихим хлопцем, завжди приходив на допомогу коли потрібно, але ніколи не висувався вперед, як інші хлопці. Я знала, що колись йому подобалась, але не звертала на нього уваги, він для мене був надто тихим та спокійним. На цій зустрічі я сильно розплакалась і вилила всю душу колишньому однокласнику. Тоді додому я не повернулася, залишилась ночувати у Руслана. Він запросив мене до себе додому, сказав, що в нього велика квартира, він з радістю здасть мені в оренду одну кімнату. Як виявилося, Руслан працює на хорошій посаді в одній з відомих фірм, а інколи вечорами, він таксує, адже сидіти вдома самому йому не хочеться, а так він проводить час з різними людьми.
В мене було дуже важке розлучення з Юрієм. Багато хто мене не розуміє, навіть мама була проти того, говорила, що всі жінки терплять і я мушу. Тому, той період, я не хочу навіть згадувати. Єдиним хто мене підтримував був Руслан. Перший рік ми з ним жили і спілкувались просто як друзі, а тоді Руслан запропонував вийти на нього заміж і я погодилась. Він залишився таким же спокійним, тихим, надійним хлопцем, яким і був. І я живучи з ним відчула, що таке дійсно, тихе, сімейне щастя.