Моя мама дуже змінилась після виходу на пенсію. До цього вона завжди була жінкою акуратною, завжди любила чистоту, у всьому любила порядок. А з виходом на пенсію вона дуже сильно змінилася. Змінилося настільки, що мені неприємно було йти в її квартирі та соромно приводити туди свого чоловіка та сина.
Спочатку я не помічала нічого дивного. Адже мама поступово почала втрачати свій колишній вигляд, я почала її ставити питання, чому вона не піде в перукарню, чому вона виглядає неохайно з виходом на пенсію. Мама сказала, щоб я не чіплялася до дрібниць, що просто вона вирішила трішки відпочити, що зараз трішки побуде лінивою домогосподаркою, а тоді знову візьметься за себе.
Проте все лише погіршилося, одяг моєї мами практично весь став брудний, волосся вічно розкуйовджене. У квартирі почалася антисанітарія, мені спочатку було незручно, а тоді вже прямо говорила, що так некрасиво, що вона має прибрати, що якщо їй потрібна допомога, то я допоможу. Мама відмахувалася, говорила, щоб я дала їй спокій, що вона сама знає як їй краще, що від того, що вона один чи два дні не помиє посуд, нічого страшного. Так, я розумію, що один два, дні не страшно, але у квартирі вже неприємний, затхлий запах. Востаннє, коли мій син бачив мою маму, то запитав, що бабуся хоче стати схожою на безхатька. Після цього, я знову наважилась поговорити з мамою, намагалася їй пояснити, що вона перетворює своє життя в гіршу сторону. Та мама на мене сердиться, говорить, що її все влаштовує, що у квартирі в неї не брудно, що посуд в неї не липне до рук і взагалі, що це я змінилась, і стала надто великою панею.
І ось через місяць у мами день народження, вона до нас зателефонувала, та сказала, що вона нас чекає. А я не уявляю, як я прийду з чоловіком і сином у цей безлад, там вже кругом суцільна антисанітарія. Я вже задумалась над тим, що можливо мамі потрібна психологічна допомога, чи я в чомусь помиляюсь?