У мене велике непорозуміння з моїми родичами. Все через те, що я у свої сорок два вперше вийшла заміж. Заміж вийшла за вдівця в якого вже було двоє дорослих дітей. Вадим старший від мене на п’ять років, він виявився дуже хорошим і вихованим чоловіком. Він завжди до мене ставився в першу чергу з повагою, з коханням, з турботою. Я відчула, що таке бути щасливою саме з ним. Його дві доньки, на той час студентки, дуже добре до мене поставились. Хоча я дуже боялася, що вони до мене ставитимусь вороже. Але ні, вони поставили до мене дуже приязно, вони навпаки раділи, що у батька є дружина. Навіть жартували, що хотіли його зареєструвати на сайті знайом, адже не годиться що такий славний чоловік і живе сам. Вадима виховав їх дуже гарними людьми.
Я ж до своїх сорока двох років не змогла створити сім’ю. Не складалась в мене стосунки. У моїх двох старших сестер все було добре. У них понароджувалось по двоє дітей і я завжди була для них помічницею. Оскільки сестри старші, а я була молодша, тож кожен раз коли потрібна була допомога з племінниками, я завжди знаходила час, щоб з ними проводити його. Ніколи ні в чому не відмовляла, племінники звикли, що я завжди їм ставала в пригоді, інколи довіряли мені ті секрети, які не могли довірити батькам. І я й досі готова з ними спілкуватися, і допомагати чим можу, але на жаль між нами стався конфлікт.
Коли ще я тільки зібралась заміж, родичі мене відмовляли, що, мовляв, як до такого віку дожила сама, то навіщо вже тобі той чоловік. Тоді говорили, що його доньки будуть проти і, що будуть робити різні капості мені. Коли це не допомогло, побачили, що його доньки до мене гарно ставляться. Почали прямо говорити мені про те, що я перш ніж узаконити наші відносини, маю все своє майно, тобто квартиру і за міський будинок, а також автомобіль, розділити між своїми рідними племінниками. Щоб, мовляв, коли стану законною дружиною Вадима, то в разі чого все відійде чужим дітям. Якщо чесно, я тоді навіть не звернула на те все уваги і не дивлячись на те, що мої родичі все ж таки проти, вийшла заміж за Вадима. на моє весілля ніхто з моїх родичів не прийшов, з моєї сторони були лише подруги.
І ось нещодавно відсвяткували десяту річницю нашого весілля. І за ці десять років, я вам скажу, що я була щасливіша, ніж за сорок два роки. Я рада, що я уже стала бабусею, нехай і не для кровних онуків. Вадимові донечки мене дуже сильно розуміють і підтримують, вони нам дуже багато у чому допомагають, ми також з Вадимом їх підтримуємо, допомагаємо. І я була рада коли доньки Вадима виходячи заміж сказали, що хочуть, щоб я була їхньою мамою. Я рада, що мене так тепло прийняли в сім’ю.
От вчора, я зустріла середню сестру, не витримала підійшла до неї та запитала, чому не хоче зі мною спілкуватись. А вона сказала, що я проміняла рідню на чужих дітей. Після цього повернулася і пішла, а я дивилась її в слід, і розуміла, що чужі діти ставляться до мене краще, чим моя родина. І дуже мені неприємно розуміти те, що рідня відвернулась від мене не через те, що я заміж вийшла, а через те що відмовилася скласти заповіт на їхню користь. Дуже прикро, що рідні люди не можуть порадіти моєму щастю. До речі живу я у Вадима, а в моїй квартирі живе старша його донька, а в моєму заміському будинку, живе молодша. За цих десять років я від чужих дітей отримала більше поваги і підтримки ніж від родичів.