Маю проблему зі своєю сорокарічною донькою і вона в тому, що у моєї, вже немаленької дитини, дуже високі вимоги до майбутніх обранців. Уже одна з її однокласниць навіть встигла стати бабусею, а моя Ірина досі в пошуках ідеального чоловіка.
Заміжня вона була один раз і тоді їй було лише дев’ятнадцять років, вони обоє були студентами і скільки я їй не говорила, щоб не поспішали, пожили просто разом, вони узаконили свої стосунки, Ірина мене не слухала. Як студенти, вони не мали власного житла, жили в гуртожитку в кімнаті, адже ні в мене дома, ні в тодішніх сватів не хотіли жити. І скажу вам, що стосунки їхні протривали лише рік, і тоді вони розлучились, не витримали вони перевірку бідністю.
Хоча знову ж я просила доньку, що раз вийшла заміж, не поспішай розлучатись, підтримайте один одного, зробіть щось, щоб чогось досягти. Та вона сказала, що вона змінила свої пріоритети, що відтепер вона заміж вийде лише за цілком забезпеченого чоловіка, який зможе утримувати сім’ю. І от з того часу промайнуло двадцять років, такого чоловіка вона так і не зустріла. А от мій колишній зять одружився, уже має трьох діток, має свій дуже успішний бізнес, і точно знаю, що і квартира в них є, і автомобіль не один, і все через те, що не боявся труднощів та не шукав ідеальної пари, адже одружився він, настільки я знаю, на своїй одногрупниці, такій же бідній студентці, як і моя Ірина.
А моя донька до цієї пори шукає собі пару. Так, звичайно, вона у свої сорок років має трикімнатну квартиру, має дорогий автомобіль, має хорошу роботу і зовсім не бідує, але все одно чекає, що чоловік має бути перспективнішим за неї. Я ж їй говорю, що ти сама вже можеш утримувати сім’ю то можливо виходь заміж за того, хто подобається. Та її це не влаштовує. За ці роки, були в неї хлопці, це я точно знаю, але в одного не було квартири, інший мав якусь там незначну посаду, мало заробляв, тобто всі не підійшли по її критеріях. І от вчора я дізналась про те, що її однокласниця стала бабусею, ви уявляєте, а моя ще навіть мамою не стала. Вона сердиться, говорить, що яке моє діло, а я хвилююся, адже крім мене в неї нікого немає. Я розумію, що якщо не стане мене, вона залишиться сама на цьому світі, а хотілося, щоб у неї були була сім’я, яка їй буде підтримувати в житті.